Належне оформлення трудових відносин є обов’язком сторін трудового договору

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників.

Легалізація трудових відносин включає в себе, в основному, два аспекти: це легалізація зайнятості та легалізація заробітної плати.

Нелегальна зайнятість – це, звичайно, використання роботодавцями найманої робочої праці без належного оформлення трудових відносин. Для цього роботодавцями крім традиційного використовуються й інші способи: це так звані стажування чи застосування випробувального терміну або оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час. При цьому роботодавці здебільшого трактують ці поняття на свій лад, переконуючи себе, що на цей період можна працівників офіційно не оформляти.

Цікаве питання також працевлаштування найманих працівників під виглядом укладення з ними цивільно-правових договорів. При цьому не виникають трудові відносини, які регулюються трудовим законодавством і працівник не має права на відпустки та оплату лікарняних. Проте слід брати до уваги, що цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Що стосується «тіньової» заробітної плати, або так званої заробітної плати «в конвертах» – тут також багато цікавого.

Інколи підприємства (особливо це стосується малого бізнесу) платять своїм працівникам дві заробітні плати: офіційну і неофіційну. Це вигідно роботодавцю, і працівник, ніби, не ображається, оскільки йому надається можливість заощадити на податку з доходів фізичних осіб. Тільки ось ні керівники таких підприємств, ні їх працівники не замислюються про ті наслідки, які можуть виникнути.

Небезпека «тіньової» зарплати, як і «тіньової» зайнятості, полягає не тільки у тому, що бюджет недоотримує кошти, мінімізуються надходження до Пенсійного фонду, а особливо в тому, що люди не матимуть змоги отримати пенсію, яка відповідає рівню їхньої реальної зарплати.

Отримання заробітної плати в «конверті» – це, перш за все, удар по пенсійних накопиченнях громадян. Адже нарахування страхових внесків на обов’язкове пенсійне страхування здійснюється роботодавцем тільки виходячи з офіційної суми заробітної плати. Крім того, у разі виникнення потреби у придбанні, будівництві чи ремонту житла, навчання або лікування, громадянам, що отримують зарплату «в конверті», буде вкрай важко отримати кредити потрібного розміру.

У разі вивільнення у випадку скорочення чисельності або штату працівників, або ж при виникненні проблем зі здоров’ям, працівник не отримає компенсаційних виплат і оплати лікарняного листа, або вони розраховуватимуться тільки з офіційної, малої заробітної плати.

Таким чином, влаштовуючись на роботу неофіційно, працівник повинен чітко усвідомлювати: якщо зарплату виплачують «в конверті», це означає, що роботодавець, швидше за все, не укладе трудовий договір, а також не здійснюватиме відрахування з неофіційної зарплати єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду, а це неминуче призведе до того, що: вимагатимуть працювати понад норму, а то і без вихідних без додаткової оплати праці; не буде доплат за роботу в нічний час, за наднормативні роботи і роботу у святкові дні, а також індексації заробітної плати у зв’язку із зростанням індексу інфляції; не буде вихідної допомоги при звільненні працівника через скорочення штатів; не буде ніяких соціальних гарантій, передбачених для працівника; не буде права на відпустку, в тому числі, і на відпустку в зв’язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною, грошової компенсації за невикористану відпустку; не буде права на достроковий вихід на пенсію (якщо робота пов’язана з шкідливими умовами праці); не буде права на охорону праці; працівник не матиме змоги зареєструватись в центрі зайнятості як безробітний та отримати відповідну допомогу та багато інших негативних наслідків.

Після офіційного прийняття працівника на роботу він користується такими правами, як право на гарантований розмір заробітної плати, право на відпустку, у тому числі відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами, право на оплату лікарняного, право на зарахування виробничого стажу.

Основними видами соціального забезпечення і захисту населення є:

- пенсійне забезпечення;

- соціальне страхування;

- допомога сім’ям з дітьми;

- пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, транспортних послуг;

- індексація грошових доходів населення;

- державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям

Укладення трудового договору та запис у трудовій книжці захищають найманого працівника відповідно до чинного трудового законодавства у разі порушення його прав, а саме: якщо роботодавець затримує виплату заробітної плати, відмовляється оплатити виконану роботу, не додержується інших свої зобов’язань. Відсутність офіційно оформлених трудових відносин між роботодавцем і працівником означає, що працівник не має всіх вище перелічених гарантій.

Однак окремі наймані працівники та роботодавці нехтують обов’язком належного оформлення трудових відносин. Першою і головною причиною використання «тіньової» зайнятості є наявність взаємної вигоди у роботодавця і найманого працівника в отриманні тіньових доходів.

При цьому, наймані працівники не розуміють, що погоджуючись на такі умови вони свідомо позбавляють себе права на працю, на відпочинок, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності; права вимагати від роботодавця належних умов праці, оплати праці на рівні не нижче ніж передбачено державою, тощо.

Крім того, стаття 67 Конституції України передбачає обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законодавством.

Другою причиною є недостатньо активна громадянська позиція найманих працівників. Як відомо, трудовий договір є двосторонньою угодою, де праву однієї сторони відповідає обов'язок іншої. Якщо найманий працівник буде уважним, навчиться не тільки виконувати свої посадові обов'язки, але і користуватися своїм правом контролю роботодавця, не буде погоджуватися на роботу «в тіні» та виплату заробітної плати «в конверті», то ситуація на ринку праці зміниться в кращу сторону. Роботодавець буде змушений не допускати порушень прав найманих працівників, тим більше, статтею 50 Закону України «Про зайнятість населення» передбачена заборона застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Окремо слід звернути увагу найманих працівників на випадки обману, що допускаються несумлінними роботодавцями. Наприклад, буває так, що найманий працівник при вступі на роботу виконав усі свої обов'язки (надав необхідні документи, звернувся із заявою про прийом на роботу і т. д.) і приступив до роботи з повною упевненістю, що він працює легально і отримує заробітну плату з якої утримано відповідні відрахування. Але пізніше з'ясовується, що наказ про прийом не видавався, запис в трудову книжку не внесено, а заробітна плата виплачувалася фактично «в конверті».