ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ, ВОНИ НАЗАВЖДИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ЖИТИ В НАШІЙ ПАМ’ЯТІ!

За півроку страшної війни, яку розв’язала російська федерація, Україна втратила багато своїх синів і дочок.

Сьогодні вся Добровеличківська громада знову схиляє свої голови у глибокій скорботі. Велике горе об’єднало всіх людей, які зібралися в селищі Добровеличківка та в селі Липняжка, щоб віддати шану та провести в останній путь наших загиблих воїнів-земляків, військовослужбовців Збройних Сил України ГОРІЦИНА Анатолія Сергійовича, ЗАВОРОТНЮКА Віктора Олександровича та КОРНІЦЬКОГО Миколу Михайловича.

Вшанувати пам’ять мужніх захисників України прийшли близькі, друзі, знайомі, бойові побратими  та вдячні земляки. 

Напередодні поховання, кортеж із  загиблими воїнами, яких везли додому, зустрічали живим коридором шани жителі Добровеличківської громади.

Земляки встали на коліна по обидва боки вулиці Центральної  і схилили голови в знак глибокої поваги і подяки,  покладаючи квіти на всьому шляху перед кортежем з домовинами загиблих.

ГОРІЦИН Анатолій Сергійович народився 9 серпня 1988 року в селі Липняжка.   В 1994 році хлопчина стає учнем Липнязької загальноосвітньої школи. В 2000 році сім’я Анатолія переїжджає в село Андріївка і хлопчина закінчує вже Андріївську школу та залишається працювати в рідному селі. Доля подарувала йому зустріч із тендітною красунею Раїсою. Пара вирішує створити сім’ю, одружуються і переїжджають до селища Добровеличківка. В 2006 році народжують сина Андрійка, а в 2011 році дружина подарувала Анатолію ще одного синочка – Сергійка. Працьовиті, привітні молоді люди швидко облаштували сімейне гніздечко, знайшли роботу, нових друзів. Жили, тішилися хорошими дітьми і одне одним, допомагали батькам.

Але люта війна чорною імлою охопила рідну землю… Анатолій відразу був  зарахований до  роти охорони, згодом направлений на армійське навчання. Після навчання поїхав безпосередньо до зони бойових дій

31 серпня 2022 року поблизу населеного пункту Андріївка, що на Миколаївщині, внаслідок артилерійського обстрілу противника Анатолій Сергійович загинув смертю Героя.

ЗАВОРОТНЮК  Віктор  Олександрович народився 1 серпня 1970 року в селищі Добровеличківка, але родина проживала за місцем роботи батька – село Федорівка  Добровеличківського району, де хлопець закінчив 9 класів. Далі продовжив навчання в Добровеличківській школі-інтернат. Отримавши атестат про середню освіту Віктор здобуває професію у Кіровоградському будівельному технікумі, під час якого був призваний на строкову військову службу і два роки перебував у Німеччині. Але після служби все ж закінчує навчання і влаштовується на роботу в обласному центрі. Одружується, народжуються двоє синів. Тяжка батькова хвороба змусила Віктора забрати родину до рідного селища, де чоловік вирішує продовжити батькову улюблену справу – токарство, пізніше займається підприємницькою діяльністю. Після розлучення проживав із мамою, а в 2007 році одружився вдруге та зажив щасливо із двома найріднішими жінками – мамою Вірою Костянтинівною та дружиною Оленою. Здавалося, живи та радій, але 24 лютого в усіх життя змінилося… І Віктор не вагався ні миті, а пішов в роту охорони. Пізніше був направлений на військову підготовку, а згодом  в зону проведення бойових дій

Старший син Віктора Антон  теж пішов на війну відстоювати свободу і незалежність України, молодший Назар на даний час перебуває на строковій військовій службі. Гідні сини свого батька…

1 вересня 2022 року на Херсонщині внаслідок нещадного артилерійського обстрілу противника ЗАВОРОТНЮК Віктор Олександрович загинув смертю Героя.

КОРНІЦЬКИЙ  Микола Михайлович народився  17 серпня 1994 року в багатодітній родині липняжчан. Все дитинство та юність Миколи пройшло в рідному селі. В 2000 році хлопчину мама відвела до першого класу Липнязької загальноосвітньої школи.  Після закінчення 11 класу хлопець продовжив навчання у Піщанобрідському аграрному ліцеї, де здобув професію повара. Після навчання повернувся в рідне село та працював в ТОВ «Нафтогаз Трейд Агро». Коли почалися військові дії на сході України, Микола Михайлович майже два роки захищав рідну землю, приймаючи участь в антитерористичній операції.

Після повернення одружився, разом з коханою дружиною Віталіною виховували  двійко діток. Жили як усі: працювали, відпочивали, тішилися дітками, будували плани на  майбутнє. Але все змінила Війна…

Після широкомасштабного вторгнення в Україну   він  не вагався ні хвилини, а   хоробро кинувся боронити рідну країну, рідне село, свою родину, бо був патріотом України, свідомим громадянином, чуйною людиною, любив життя і завжди готовий був прийти на допомогу.

Ворожий обстріл підло обірвав молоде життя…

Зі словами співчуття до рідних та близьких загиблих звернувся Добровеличківський селищний голова Володимир Осієвський.

 - Вся громада в глибокій скорботі та жалобі сумує  за загиблими.         Наші захисники – як янголи-охоронці, не вмирають, а повертаються на небо. Вони віддали своє молоде життя за Батьківщину, за український народ, за рідну землю у тяжку годину лютої війни з росією. Вони назавжди залишаться в нашій пам’яті, стаючи прикладом для наслідування. Їх подвиги стануть орієнтирами для нового суспільства, що прагне свободи та незалежності – сказав селищний голова.

 Пам’ять загиблих воїнів було вшановано хвилиною мовчання.

Зі словами співчуття до рідних та близьких загиблих воїнів також звернулися Добровеличківський військовий комісар Андрій Михайлов, настоятель Свято-Миколаївської церкви Андрій Савельєв та настоятель Свято-Варваринської церкви Юрій Гринчук.      

Поховали ГОРІЦИНА Анатолія Сергійовича та ЗАВОРОТНЮКА  Віктора  Олександровича на Добровеличківському селищному кладовищі.

Прощальна церемонія та поховання КОРНІЦЬКОГО Миколи Михайловича проходило в с.Липняжка.

Вічна пам’ять захисникам України!

Ніколи не забудемо…

Герої не вмирають!

Героям слава!