17 березня – день вигнання нацистських окупантів з селища Добровеличківка в роки Другої світової війни

17 березня – день вигнання нацистських окупантів з селища Добровеличківка в роки Другої світової війни, а 18-го березня - вся територія нашої громади була звільнена від окупантів.

(Група розвідників 14 гв. стрілкової дивізії, учасники визволення Добровеличківщини, фото 1944 року)

 (Зустріч ветеранів 14 гв. стрілкової дивізії 7 травня 1985 року, біля музею в селищі Добровеличківка)

В ці дні  Добровеличківщина вшановує пам’ять кожного загиблого, хто боровся з нацизмом, а також інших жертв Другої світової війни - глобального військового конфлікту в історії Землі та причину найбільших трагедій ХХ століття.

Другий рік поспіль  ми  відзначаємо цей день в умовах повномасштабної військової агресії росії проти України, що супроводжується численними воєнними злочинами з боку російської армії та військово-політичного керівництва.

Зараз, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з підступним агресором, і в лавах  Збройних сил України - сотні наших земляків.  У 1939–1945 роках ворогом були нацисти, а сьогодні це рашисти – російська версія імперського націоналізму та фашизму.

Друга світова війна  для нас не тільки минуле.  Її подих  багато хто відчуває і тепер.

Вона ввійшла в кожен дім,  у кожну родину. Вона   поглинула у своєму полум'ї  мільйони людей, принесла народу колосальні руйнування, страждання  і гіркоту, що і понині гостро  і скорботно  тривожать народну  пам'ять.

В кінці червня і на початку липня 1941 року 12 700 жителів  колишнього Добровеличківського району,  Піщанобрідського і Тишківського районів  було мобілізовано на фронт. 

Важкий період нацистської окупації на нашій Добровеличківській землі тривав з липня 1941 до березня 1944 року.

Під час окупації в селах Добровеличківці, Липняжці нацистами було створено табори для військовополонених. Місцеві жителі надавали притулок пораненим бійцям, допомагали втекти з полону, передавали продукти харчування, одяг.

В роки Другої світової війни територія України стала одним з осередків численних переслідувань за расовою, етнічною, національною приналежністю та масових страт єврейського населення. Так, за статистикою, серед 6 мільйонів загиблих євреїв від нацистської політики терору понад 1,5 мільйони були з України.

Ця трагедія не оминула і наших співгромадян. У січні 1942 року біля села Мар’ївка страчено 167 євреїв з Добровеличківки і Липняжки, серед  яких  65 дітей і 45 людей похилого віку. В селі  Скопіївка у вересні 1942 року розстріляно 4-х річну дівчинку-єврейку, у грудні 1942 року в селі Маркове розстріляно 8 євреїв.

На каторжні роботи до Німеччини насильно були вивезені  сотні наших земляків, тільки із трьох сіл Новолутківка, Олександро-Окацатове і Добротимофіївка   - 56 чоловік. Їх спогади не можна читати без сліз, товарні вагони, холод, голод, життя в бараках, тяжка праця в неволі, приниження, тавро «ОСТ», і не менш тяжке повернення додому через перевірку й фільтрацію у фронтових та армійських таборах або збірно-пересильних пунктах.  

У вигнанні нацистів з населених пунктів нашої території брали участь такі військові частини: 14 гвардійська стрілецька дивізія, 25 гвардійська стрілецька дивізія, 9 гвардійська повітряно-десантна дивізія, 30 гвардійська стрілецька дивізія, 32 -й стрілецький корпус, 53 стрілецька дивізія, 13, 36, 95-та гвардійські стрілецькі дивізії та інші.

13-го березня  1944 року  від нацистських окупантів звільнено села Маркове і  Олександрівку, 16-го - Дружелюбівку, 17-го - Добровеличківку, Варваро-Олександрівку, Юр’ївку, Новолутківку, Тернове, Гнатівку, Братолюбівку і Михайлівку, 18-го - Липняжку, Карбівку, Трояни.

На території Добровеличківської селищної ради у багатьох населених пунктах є братські могили та поодинокі поховання  військовослужбовців, які загинули у березні 1944 року.

(Братська могила загиблих воїнів, які звільняли Добровеличківщину, фото 1960 року, селище Добровеличківка)

(Перепоховання останків загиблих воїнів в братську могилу біля Пам'ятного знаку воїнам-землякам,

травень 1985 року, селище Добровеличківка)

Історія Другої світової війни нас вчить, що Український народ перемагає тоді, коли ми єдині, соборні, діємо разом і захищаємо те, що нам дороге. Коли ми разом, коли ми відчуваємо, що справедливість на нашому боці і стоїмо за свою землю, тоді ми непереможні. Як і у середині минулого століття ми захищаємо свою землю від агресора-окупанта, що дає нам додаткових сил і право на відчайдушний спротив. Перемога у цій війні означає для нас вільне життя у своєму власному домі за своїми власними правилами. Ми ніколи не були загарбниками як нацисти чи рашисти, тому правда і сила на нашому боці.