24 травня - День слов'янської писемності і культури

Сьогодні, 24 травня світ відзначає День слов'янської писемності і культури. Це свято, яке ознаменовує входження наших предків до загалу, що користується власною писемністю, і таким чином дістає змогу долучитися до загальносвітової культури.

Таке поєднання зі слов'янством і світовою спільнотою стало важливою культурною подією. Це відбулося завдяки діяльності слов'янських просвітителів та провідників християнства, яких шанують, як святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. Тож свято приурочене до дня  вшанування їх пам'яті.

Брати-просвітителі Кирило та Мефодій були родом із міста Солунь (Греція). Нині це місто Салоніки. Вони народилися в дев'ятому столітті в сім'ї військового. Кирило тривалий час успішно працював над створенням слов'янської абетки. Брати, знаючи чимало слов'янських мов, використали свою широку освіченість і взялися за створення слов'янської писемності. За основу взяли грецьку абетку. Вони суттєво змінили звукову систему, доповнивши грецьку абетку новими буквами, запозичивши їх у так званій глаголиці, яка вже тоді була поширена  у східних і південних слов'ян і названа на честь одного з братів «кирилицею». Цю абетку було доповнено новими звуками, що дало можливість розширити її застосування у слов'янському світі й таким чином розширювати зв'язки, порозуміння між близькими за мовою і походженням народами.

Не випадково першопрохідцями в становленні слов'янської писемності стали саме Кирило та Мефодій. Вони одночасно займалися й перекладами.  Зокрема, працювали над перекладами зі старогрецької  на старослов'янську Євангелія і Псалтиря. Крім цього, Кирило і Мефодій переклали ще немало книг, що спонукало їх, щоб узятися за створення основи для літературних слов'янських мов і книжкової справи загалом. Важливо нагадати, що найдавнішою точно датованою кириличною книгою є давньоруське Остромирове Євангеліє. На основі абетки братів були створені абетки таких мов, як українська, білоруська, російська, сербська, чорногорська, македонська, болгарська.

Використання кирилиці стало важливим практичним культурним досягненням. Цей крок зумовив розвиток національних мов і літератур та загалом культури. У слов'янській культурі розцвіла, набувши авторитету і визнання, милозвучна українська мова, багата і різноманітна художня та наукова література.

Входження праукраїнської етномовної території до слов’янської прабатьківщини спричинилося до того, що українська мова увібрала в себе значну частину праслов’янської мовної спадщини, яка в інших слов’янських мовах відображена меншою мірою або й зовсім зникла. У протоукраїнських діалектах протягом VІ—ІХ ст. виникло в різний час чимало інших специфічно українських або українсько-білоруських, менше — українсько-російських діалектних особливостей, деякі з них — під впливом інших мов. Цей процес тривав і в епоху Київської Русі, і в наступний період — від ХІV ст. і далі.

У ході суспільно-економічного і культурно-політичного розвитку різних українських земель тривало дальше зближення окремих регіонів і консолідація їхнього населення, що завершилося утворенням української народності, а потім і нації.

Сьогодні, на культурному фронті триває щоденна боротьба з рашистами щодо збереження українських культурних матеріальних та нематеріальних цінностей!