Добровеличківська громада вшанувала загиблого воїна
З кожним днем все більше горя на нашій землі, все більше біди та сліз.Немає прощення російським агресорам за горе, яке вони принесли на нашу рідну землю. Немає в світі сили, яка б могла затамувати невгамовний біль, що пронизує серця українців, які оплакують своїх рідних, що загинули в цій страшній війні.
Сьогодні жителі громади зібрались в селі Маркове, щоб віддати шану та попрощатись з нашим земляком, Героєм-захисником, матросом, навідником розвідувального взводу ТКАЧЕНКОМ Анатолієм Федоровичем, який загинув в бою за нашу Батьківщину поблизу населеного пункту Піщанівка Херсонської області.
Добровеличківська громада зустрічала свого захисника, стоячи на колінах, вистеливши дорогу квітами, з невимовним болем на серці. Кожен із нас сьогодні живе гіркою реальністю, кожен пропускає чуже горе через своє серце.
Для мами Любов Володимирівни, дружини Павли Петрівни, сестрички Надії Василівни , донечок Юлії та Олесі, синочка Андрійка , друзів, знайомих ця реальність у мільйони разів пекельніша, гіркіша, болючіша, бо сьогодні вони назавжди прощаються зі своїм синочком,чоловіком, братиком, татусем, товаришем.
Анатолій народився 26 квітня 1981 року в селі Маркове. Навчався у місцевій школі, яку закінчив в 1996 році. З 1996 по 1998 рік навчався в Гаївській загальноосвітній школі. Закінчив в 1999 році Кіровоградське професійно-технічне училище та здобув професію електрика.
Після закінчення училища був призваний до лав Збройних сил України.
Свою трудову діяльність Анатолій Федорович розпочав в ТОВ «Згода» де і працював на посаді бригадира тракторної бригади.
В 2001 році Анатолій одружився та разом з дружиною проживав в селі Маркове. В щасливій сім”ї народилося троє діток, дві дівчинки та синочок. Чоловік завжди піклувався про своїх рідних, давав цінні настанови та поради, був надійною опорою для дружини.
Долю захисника Анатолій обрав для себе у червні 2023 року, був мобілізований до лав Збройних Сил України та став на захист незалежності, свободи та територіальної цілісності нашої держави.
Він, 42-річний, сміливо глянув у вічі жорстокому ворогові…
Війна… вона не вибирає. Не зміг повернутися до рідного дому живим наш захисник.
Прощання з загиблим воїном-земляком проходило біля адмінбудівлі ТОВ «Згода» в селі Маркове.
Зі словами співчуття до родини та близьких загиблого звернувся Добровеличківський селищний голова Володимир Осієвський:
«Висловлюємо слова подяки мамі за гарно вихованого сина, за Героя, який разом з іншими захисниками України дають усім нам надію на життя.
Щирі слова співчуття родині і переконання того, що пам'ять про Анатолія назавжди лишиться у людських серцях. Бо ж Герої не вмирають…
Буде мир і буде Україна!.. обов’язково будуть, бо хіба може бути інакше, коли за них віддають своє життя найкращі сини своєї країни…
Вічна пам’ять нашому Герою!»
Пам’ять Ткаченка Анатолія Федоровича було вшановано хвилиною мовчання.
Також, свої співчуття рідним та близьким загиблого висловили начальник другого відділу Новоукраїнського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Артем Аношкін та настоятель Свято-Варваринської церкви Православної церкви України Юрій Гринчук.
Поховали Ткаченка Анатолія Федоровича на сільському кладовищі. Останню шану загиблому воїну-захиснику віддали воєнним салютом.
Особистий внесок Анатолія Федоровича у майбутню Перемогу України – неоціненний. Добрий, світлий спомин про загиблого захисника нашої Батьківщини, який віддав життя за Україну, буде вписано в історію нашої громади.
Вічна пам’ять і слава українському воїну,
який захищав рідну Україну і кожного з нас!
Слава Героям!
Слава Україні!
Повернутися назад