24 березня – Всесвітній день боротьби з туберкульозом. Що потрібно знати про цю хворобу

24 березня за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я відзначають Всесвітній день боротьби з туберкульозом. Саме у цей день у 1882 році німецький мікробіолог Роберт Кох відкрив збудник цієї хвороби. У 1993 році Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила туберкульоз «глобальною проблемою». 

Протягом одного року у світі від хвороби помирає длизько1,5 млн людей, абсолютна більшість з них — жителі країн з низьким та середнім рівнем доходу. Щороку хвороба продовжує забирати життя мільйонів людей.

Поки що Україна  входить до десятки країн світу за поширенням туберкульозу і його стійкої до ліків форми. 

Туберкульоз — це захворювання, що передається повітряно-крапельним шляхом. Тому інфікуватися можна від хворого, який володіє бактерією-збудником. Зазвичай це люди, які ще не знають про наявність у себе туберкульозу й відповідно не отримують лікування.

Після встановлення діагнозу й початку лікування вже через 2 тижні людина не становить небезпеки для оточення. Щоб інфікуватись туберкульозною паличкою, дорослій людині потрібен або тривалий (щонайменше протягом 8 годин), або постійні короткочасні (по 2-3 години щодня) контакти. Діти є більш вразливими, тому для інфікування їм достатньо півгодинного контакту з хворим. 

Найбільш вразливими є дорослі, які вже хворіли на туберкульоз у минулому, хворі на ВІЛ, діабет, онкологічні захворювання та ті, що призводять до зниження імунітету, ті, хто отримує лікування преднізолоном або іншими препаратами, що впливають на імунітет, пережили трансплантацію органів, мали контакт із хворим за останні два роки, перебували у місцях позбавлення волі впродовж останніх двох років, мають низький рівень матеріального забезпечення, алкоголізм, наркотичну залежність, безпритульні або мігранти. Серед дітей до вразливої групи також відносять тих, хто не отримав вакцинацію БЦЖ.

Для його виявлення у сучасній медицині використовують рентгенологічні методи (рентгенографія, комп’ютерна томографія), лабораторні методи (дослідження мокротиння, сечі, гістологічного матеріалу та інших біологічних рідин) на наявність мікобактерії туберкульозу, молекулярно-генетичні дослідження (Gene Xpert, LAM-тести), які дозволяють максимально швидко й точно встановити діагноз.

Специфічної профілактики туберкульозу, на жаль, не існує. Одразу після народження усі діти мають отримувати вакцинацію БЦЖ, яка не захищає від інфікування туберкульозною паличкою, але повністю запобігає розвитку генералізованих форм (туберкульозного менінгіту, міліарного туберкульозу), смертність від яких сягає 92%.

Для своєчасного виявлення патологій легень або серця слід щорічно проходити флюорографію грудної клітки. Також важливо дотримуватися здорового способу життя, правил особистої гігієни, загартовувати організм, повноцінно харчуватися, зміцнювати імунітет. 

Туберкульоз повністю виліковний за умови вчасного виявлення, початку лікування, що має бути безперервним. Саме тому важливо розуміти, що туберкульоз — це не хвороба асоціальних верств населення і захворіти може будь-хто.