Добровеличківська громада попрощалася з Героєм  Сергієм Новіковим

 Більше 10 років не вщухає біль, скорбота, не висихають сльози матерів, дружин, дітей. Війна один за одним забирає їхніх рідних у Небесне Воїнство. Звістки чорними воронами летять одна за одною. І темніє день, тьмяніє душа, розривається серце від болю, від безмежної скорботи, від втрати рідної людини... Кожен українець повинен щосекунди пам'ятати, що наш народ занадто високу ціну платить за право бути вільними в своїй державі. Кожен визволений метр землі – просочений кров’ю найкращих своїх синів і дочок!

Сьогодні вся Добровеличківська громада проводжала  в останню путь нашого земляка, військовослужбовця Збройних Сил України солдата Новікова Сергія Миколайовича.

Народився Сергій 3 червня 1999 року у селі Липняжка. Хлопець став наймолодшим в сім’ї. Йому подобалося жити серед старших братів і сестер, з якими можна було грати і бешкетувати. Навчався у Липнязькій школі, опісля в Піщанобрідському ПТУ, де здобув професію повара-кондитера. Далі була строкова військова служба в ЗСУ, а потім мирне життя в столиці нашої держави та робота в одному з торгових центрів.

Сергій був надзвичайно товариським, життєрадісним, добрим та надійним для рідних, друзів. Безмежно відданий неньці-Україні, вірний своїм ідеалам та нещадний до ворогів. Молодий чоловік без роздумів поповнив лави ЗСУ, коли прийшов його час – мобілізувався 23 квітня 2024 року. У хлопця було ще дуже багато планів, яким, на жаль, не судилося втілитися. Не дожив, недолюбив, недомріяв, не встиг порадіти життю – російський окупант обірвав його життя. В одну мить не стало рідної кровинки, не стало сина, не стало справжнього брата, не стало частинки серця у кожного члена родини.

Прощання з загиблим воїном-земляком проходило в селі  Липняжка.

Зі словами співчуття  до родини та близьких загиблого звернувся Добровеличківський селищний голова Володимир Осієвський:

«Ми розділяємо горе рідних і близьких і низько вклоняємося вам Зінаїдо Борисівно та Миколо Володимировичу за те, що виростили, виховали такого сина – справжнього українця, незламного героя України, доброго і світлого душею, енергійного, чесного, відвертого і мужнього. Бракує слів, щоб передати душевний біль, бракує сліз, щоб виплакати це горе, цю непоправну втрату.

Сергію! Ти охороняв наш спокій, наш сон, ти охороняв наші світанки і блакитне небо, ти захищав кожного з нас, ти захищав незалежну, вільну Україну. Ти – янгол-воїн, який з небес буде продовжувати захищати нас. У наших серцях, у нашій пам’яті Ти навічно залишишся незламним Героєм, відданим сином своєї родини, безстрашним воїном України. Вічний спокій Твоїй душі. Вічна і світла пам'ять і Царство Небесне.   

Сергій Новіков загинув  як Герой, до останньої миті виконуючи свій військовий обов’язок. І рідна українська земля прийняла  його у свої обійми, щоб навіки зберегти пам’ять про гідного свого сина».

Пам’ять Новікова Сергія Миколайовича було вшановано хвилиною мовчання.

Також, свої співчуття рідним та близьким загиблого висловили начальник другого відділу Новоукраїнського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки  майор Артем Аношкін, настоятель Свято-Успенської церкви Православної церкви України священик Мирослав Гринчук, депутат селищної ради Шеремет Олександр Андрійович.

Поховали Сергія Миколайовича на сільському кладовищі. Останню шану загиблому воїну-захиснику віддали воєнним салютом.

Вічна слава Новікову Сергію Миколайовичу!