Громада попрощалася зі своїм Захисником Володимиром  Калінчуком

Бувають дні, коли слова здаються надто тихими перед величчю людського подвигу. Сьогодні наша громада у жалобі — ми віддали останню земну шану Герою, Володимиру Вікторовичу Калінчуку. Він пішов у вічність, щоб над нами було мирне небо, залишивши нам свій світлий образ, свою мужність і незгасну славу сина України.

Цілий рік Володимир вважався зниклим безвісти. Для мами, рідних та друзів це був рік нестерпного чекання. Рік між надією, яка відмовлялася вмирати, і реальністю, яка виявилася безжальною.

Весь цей час мама Валентина Олександрівна, брат Віталій  промовляли молитву та сподівалися на диво. Чекали на дзвінок, на звістку, на кроки біля порога. Але замість сина, брата додому прийшло сповіщення, яке розриває серце.

Офіційне підтвердження зупинило час: Володимир Вікторович загинув 9 травня 2025 року. Загинув як воїн — вірний присязі, захищаючи наш спокій у запеклих боях поблизу Зеленого Поля на Донеччині.

Володимир народився  у  Добровеличківці,  в перший день літа 1977 року. Тут він ріс, навчався, гартував свій характер. Після закінчення Добровеличківської загальноосвітньої школи навчався в Кіровоградському технікумі електрофікації та автоматизації та здобув професію електрика.

З 1996 року проходив строкову військову службу в Збройних Силах України.

Після закінчення служби працював у рідному селищі на автозаправці. Життя згодом привело його до Івано-Франківська, де він займався улюбленою справою на стації технічного обслуговування.

Коли ворог прийшов на нашу землю Володимир Вікторович не зміг залишитися осторонь.

6 грудня 2024 року розпочався його шлях Захисника. Херсонщина, Донеччина, Краматорський напрямок… Кожен його день на фронті був тихим подвигом заради того, щоб ми з вами могли бачити світанок.

Володимир був людиною з великим серцем - щирий, добрий, світлий. Він умів підтримати, розвеселити, бути поруч у потрібний момент. Любив життя, свою родину, друзів, умів радіти простим речам.

Прощання з загиблим воїном-земляком проходило в селищі Добровеличківка.

Зі словами співчуття  до родини та близьких загиблого звернувся Добровеличківський селищний голова Володимир Осієвський:

«Дорога Валентино Олександрівно! Жодні слова співчуття не вгамують Вашого болю. Жодна промова не поверне Вам сина. Але знайте Ваш син - Герой, він стояв там, де було найважче. Його мужність тепер закарбована в історії нашої громади та всієї України. Ми дякуємо Вашому сину  за захист, за спокій та тишу у рідному краю.

Ми не маємо права забути. Ми обіцяємо Вам, що пам’ять про Володимира буде жити не лише в граніті, а й у наших серцях та справах».

Пам’ять Володимира Вікторовича Калінчука було вшановано хвилиною мовчання.

Також, свої співчуття рідним та близьким загиблого висловили начальник відділення цивільно-військового співробітництва другого відділу Новоукраїнського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки капітан Кім Роман Романович, настоятель Свято-Варваринської церкви Православної церкви України священник Юрій Гринчук.

Поховали Володимира на селищному кладовищі. Останню шану загиблому воїну-захиснику віддали військовим салютом.

Світла й вічна пам’ять тобі, воїне.

Нехай Господь прийме твою душу у Царство Небесне, а ми — ніколи не забудемо твого імені.

Слава Україні!

Слава Герою!