Сьогодні Добровеличківська громада провела в останню дорогу Олексія Мільніченка

Сьогодні ці слова  відгукуються болем у кожному з нас. Вся наша громада зібралася, щоб разом з родиною, друзями, побратимами провести в останню земну дорогу нашого Захисника, військовослужбовця, солдата  Мільніченка Олексія  Яковича, який загинув 22 вересня 2024 року під час захисту Батьківщини поблизу населеного пункту Неліпівка, Бахмутського району, Донецької області.

З  2024 року час для цієї родини ніби зупинився. З того самого дня мама   жила однією єдиною  надією — надією на те, що її син живий. Це були місяці безсонних ночей, нескінченних молитв і віри. Але весь світ остаточно занімів у ту страшну мить, коли надійшло одне коротке сповіщення. Проте смерть не здатна стерти пам'ять про те, як гідно наш Захисник прожив кожну свою хвилину…

Олексій народився в Добровеличківці 5 січня 1984 року. В рідному селищі минуло його дитинство та юність. Після закінчення Добровеличківської загальноосвітньої школи № 2 в 2001 році  здобув професію тракториста у Піщанобрідському аграрному ліцеї. Трудовий шлях розпочав водієм  на  комбікорвому заводі, потім працював в СФГ „Центр“ та Добровеличківському   трудовому архіві.  Будував плани на майбутнє, мав мрії та бажання. Він мав сильний характер, був сміливим, відвертим і чесним… Він був справжнім…

Але прийшла війна, яка змінила все. Замість звичного мирного життя  25 червня 2024 року Олексій одягнув військову форму. Замість робочих буднів - фронт. Замість родинного тепла – окопи та важкі бойові дороги. Він став на захист рідної України та з честю та гідністю виконав свій  військовий обов”язок.

Сьогодні невимовний, чорний біль розриває душу. Олексій уже ніколи не переступить поріг рідної хати. Ніколи більше не обійме свою маму…

Прощання з загиблим воїном-земляком проходило в селищі Добровеличківка.

Зі словами співчуття до родини та близьких загиблого звернулася секретар селищної ради  Алла Горбатюк:

«Дорога Наталіє Владиславівно, немає  слів, які могли б загоїти Вашу рану. Жодне співчуття не поверне сина. Але знайте: для всієї України, для кожного з нас Ваш Олексій — Герой. Ви виховали неймовірну Людину, справжнього патріота, який віддав найдорожче — своє життя — за те, щоб ми жили під мирним небом. Ми низько вклоняємося Вам за сина-Героя. Нехай Господь дасть Вам сили, терпіння і мужність пережити це страшне горе. Олексій пішов у вічність, але його ім’я вже викарбуване в історії нашої країни, громади, у серці матері та в пам’яті кожного з нас. Найкращою вдячністю йому буде наша вічна пам'ять і наша єдність».

Пам’ять Мільніченка Олексія Яковича було вшановано хвилиною мовчання.

Також, свої співчуття рідним та близьким загиблого висловили начальник відділення обліку мобілізаційної роботи - заступник начальника другого відділу  Новоукраїнського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Олег Смілянець, настоятель Свято-Миколаївської церкви Андрій Савельєв.

Поховали Олексія на селищному кладовищі. Останню шану загиблому воїну-захиснику віддали військовим салютом.

Свіча його життя згасла на землі, але тепер вона вічно горітиме на небесах. Безмежна вдячність тобі за захист, Олексію. Вічна пам'ять і слава Герою!

СЛАВА УКРАЇНІ!

ГЕРОЯМ СЛАВА!