У Добровеличківській громаді відкрили Дошку Надії

Сьогодні у нашій громаді відбулася особлива, сповнена болю, але водночас великої сили та віри подія. Ми зібралися разом, щоб відкрити пам’ятну Дошку Надії, присвячену нашим землякам, воїнам-захисникам, які стали на захист України та наразі вважаються зниклими безвісти або перебувають у ворожому полоні.

 

39 Захисників Добровеличківської громади нині вважаються безвісти зниклими, 4 перебувають у списках полонених.

 

Це не просто пам’ятний знак з іменами. За кожним рядком на цій дошці — ціле людське життя, чиїсь перервані мрії, недоспівані пісні та родини, для яких час зупинився в очікуванні найважливішої звістки. Відтоді, як рідна людина востаннє сказала: «Я скоро повернуся», для їхніх близьких почалося найважче випробування — щохвилинне очікування дзвінка, кроків на порозі та звістки, яка поверне світло в оселю.

 

Цього дня вся громада згуртувалася навколо родин наших захисників, розділяючи з ними важке очікування — тишу, яка сьогодні звучить голосніше за будь-які промови. Ця подія вкотре довела, що наша сила полягає в єдності, спільній історії та міцній взаємопідтримці.

 

Було важко стримати емоції... Бо найболючіше - дивитися в очі рідним, в яких водночас і невимовний біль, що не має меж, і молитва, яка щодня лунає в серцях, але й неймовірна сила.

 

Зі словами підтримки та глибокої поваги до родин звернувся Добровеличківський селищний голова Володимир Осієвський, який висловив глибоку шану матерям, дружинам та дітям за їхню стійкість, наголосивши, що кожне ім'я на цій дошці — це наш спільний біль, але водночас і наша спільна молитва та жива надія на довгоочікувану зустріч.

 

Коли слів стає замало, починає говорити мистецтво. Особливо зворушливим моментом заходу стало виконання пісні «Брате мій». Ця мелодія, присвячена воїнам та їхнім близьким, відгукнулася в серці кожного присутнього болем розлуки та незламною вірою в те, що розірвані війною зв'язки обов'язково відновляться. Після фінальних акордів ще довго панувала тиша, яка говорила більше за будь-які промови.

 

Право відкрити пам’ятну Дошку Надії було надано Ростиславу Метошопу та Дар’ї Ткаченко, батьки яких боронять нашу країну.

 

Знайдіть час. Підійдіть. Затримайте погляд на фото... Помоліться за те, щоб кожен, чиє ім’я закарбоване тут, одного дня повернувся додому.