Громада попрощалася із військовослужбовцем, Захисником України БАТКОЮ АНДРІєм ШАНДОРОВИЧЕМ...

Війна щодня забирає життя українців. Ми втрачаємо синів, чоловіків, батьків, братів — людей, які мали ще жити, працювати, будувати свої родини та плани на майбутнє. Кожна така втрата — це біль для родини, для друзів і для всієї громади.

Сьогодні провели в останню путь нашого земляка, військовослужбовця, Захисника України БАТКУ АНДРІЯ ШАНДОРОВИЧА.

Андрій народився 29 жовтня 1998 року в селі Липняжка. Тут починалася його життєва дорога, тут його знали як добру, щиру людину, сина, брата, друга.

Навчався у Піщанобрідському інтернаті. Пізніше працював на будівництві в Одесі, чесно заробляв на життя, будував плани на майбутнє. Створив сім’ю, став чоловіком і батьком. Найдорожчими для нього були його дружина та маленька донечка.

Але війна внесла свої страшні корективи.

Андрій мужньо став на захист України та з честю виконував свій військовий обов’язок. 7 серпня 2026 року в районі села Зелений Гай Волноваського району Донецької області він загинув під час виконання бойового завдання.

Йому було лише 27 років. Вік, коли життя тільки набирає силу, коли попереду ще стільки мрій, планів, родинних радощів, обіймів коханої дружини, перших успіхів донечки, розмов із мамою та сестрами.

У Андрія залишилися мама Вілма Юліївна, сестри,  брати, дружина Анна та маленька донечка Амелія.

Важко знайти слова, які могли б зменшити біль матері, яка втратила сина. Слова, які могли б втішити дружину, яка залишилася без чоловіка. Слова, які пояснили б маленькій Амелії, чому її тато більше не переступить поріг рідного дому.

Немає таких слів. Є тільки наша щира вдячність і наша пам’ять.

Зі словами співчуття до родини та близьких загиблого звернувся селищний голова Володимир Осієвський:

«Дорогі рідні та близькі! Ваша втрата — це і наша втрата. Сьогодні разом із вами сумує вся громада. Ми розділяємо ваш біль і схиляємо голови перед світлою пам’яттю вашого сина, чоловіка, батька, брата, нашого земляка.

Андрій був одним із нас. І він назавжди залишиться одним із нас. Його вже немає поруч, але залишиться пам’ять про нього, його ім’я та любов рідних.

Подвиг кожного Захисника, який віддав життя за Україну, не має бути забутий. Дякуємо тобі, Герою, за мужність. Дякуємо за відвагу, за те, що став на захист нашої держави».

Прощання із загиблим воїном-земляком відбулося в селі Липняжка.

Пам’ять Андрія Шандоровича вшанували хвилиною мовчання.

Свої співчуття рідним та близьким загиблого висловили начальник відділення цивільно-військового співробітництва другого відділу Новоукраїнського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Кім Роман Романович та настоятель Свято-Успенської церкви Православної церкви України священик Мирослав Гринчук.

Поховали Андрія на сільському кладовищі. Останню шану загиблому воїну-захиснику віддали військовим салютом.

Герої не вмирають.

Вони живуть у пам’яті своїх дітей, у серцях матерів, у любові дружин, у спогадах рідних, друзів і шані земляків.

І доки ми пам’ятаємо — вони з нами.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ. ВІЧНА СЛАВА ЗАХИСНИКУ УКРАЇНИ!

СЛАВА УКРАЇНІ!