Архів публікацій

 Встановлення факту батьківства в судовому порядку

Встановлення факту батьківства в судовому порядку відрізняється від визнання батьківства за рішенням суду за на­ступними критеріями:

• відсутність спору щодо батьківства дитини;
• смерть фактичного батька дитини;
• час народження дитини.

Звернення до суду та розгляд заяви про встановлення факту батьківства (материнства)

Розгляд справ про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами віднесено до компетенції місцевих загальних судів (стаття 315 ЦПК України). Зазначена категорія справ розглядається в окремому провадженні, яке визначається як вид непозовного цивільного судочинства.

 Підстави для оголошення боржника в розшук

Обов’язок сплачувати аліменти виникає у матері, батька, інших членів сім’ї та родичів з обов’язку утримувати дитину, у повнолітніх дочки, сина інших повнолітніх членів сім’ї та родичів з обов’язків утримувати батьків та інших родичів. Після видачі виконавчого документа, отримувачу аліментів слід направити його у відділ державної виконавчої служби. Закон наділив державних виконавців усіма необхідними повноваженнями, які спрямовані на примусове стягнення грошових коштів. Зокрема, держаний виконавець зобов’язаний викликати платника аліментів й оголосити про наявність виконавчого документа, який є підставою для утримання частини його доходу, запропонувати добровільно перераховувати кошти. Якщо місце знаходження платника не встановлено, невідомі місце його роботи та проживання – виконати судове рішення неможливо. Відповідно, існують підстави для оголошення платника аліментів у розшук.

Розшук громадянина-боржника

— це комплекс розшукових заходів, які проводяться з метою встановлення місце перебування боржника.

 Відповідно до вимог статей 7,155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України т а Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

  Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина перша статті 160 Сімейного кодексу України). Відповідно до положень частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.