Якщо громадянин України помер за межами нашої держави — процедура отримання свідоцтва про смерть матиме свої особливості. Хто та як може отримати свідоцтво про смерть, куди звертатися та які документи для цього необхідні — роз’яснюють юристи системи надання безоплатної правничої допомоги...

Якщо двоє людей довгий час просто разом проживають як родина, то таке проживання не надає юридичних прав, які має подружжя.

Однак що робити, коли укласти офіційно шлюб вже неможливо, а один із співмешканців хоче скористатися своїми правами, як би це було при зареєстрованому шлюбі? Існує спеціальна процедура, яка дозволяє отримати ці права. Роз’яснюють юристи системи безоплатної правничої допомоги...

 Система безоплатної правничої допомоги

Безоплатні послуги юриста / адвоката можна отримати від системи безоплатної правничої допомоги, зокрема:

• консультації і допомогу зі складенням документів;
• допомогу зі зверненням до суду (вторинну правничу допомогу).На цей вид послуг мають право окремі категорії громадян, визначені у ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», зокрема: внутрішньо переміщені особи, люди з низьким доходом, діти, ветерани війни, члени загиблих ветеранів війни, Захисників і Захисниць України та інші;

• послуги адвоката для затриманих, підозрюваних, обвинувачених, засуджених.

Детальніше про послуги системи БПД та як звернутися:  https://legalaid.gov.ua/kliyentam/pro-bezoplatnu-pravovu-dopomogu-bpd/

Відповідно до вимог статей 7,155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина перша статті 160 Сімейного кодексу України). Відповідно до положень частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про надання публічних

(електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" батьки або інші законні представники зобов’язані задекларувати або зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

Договір доручення (далі - договір) - домовленість двох сторівн, за якою одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя ( частина перша статті 1000 ЦК України).

Договір доручення укладається здебільшого для одержання певної плати, пред'явлення претензій, наданні товару тощо.

Договір є:

♦ оплатний - повірений має правона плату за виконання свого обов'язку (стаття 1002 ЦК України);

♦ консенсуальний - договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін за всіма істотними умовами договору;

♦ двосторонній - права та обов'язки виникають у обох сторін.

Що робити, коли факт є — а документів про це немає? Вони втрачені і відновити їх неможливо чи ніколи не видавалися і отримати їх немає змоги. 

Тоді потрібно звертатися до суду та надавати докази, що цей факт справжній. Після отримання позитивного рішення суду можна буде звертатися до відповідних органів, щоб отримати потрібні документи.

Кожна людина може отримати безоплатно консультацію юриста щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення. А визначені законом категорії осіб, зокрема, люди з низьким доходом, ВПО, ветерани війни, члени сімей загиблих захисників і захисниць України, діти,  мають право на допомогу зі зверненням до суду.

Що це за факти

Наприклад, інколи виникає потреба доводити родинні відносини між людьми...

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності (стаття 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні"). Цій експертизі підлягають особи, які втратили здоров’я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які відповідно до законодавством мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов’язків тощо.

Відповідно до Цивільного кодексу України особа має право розподілити спадкове майно та призначити спадкоємців за допомогою заповіту. Водночас незалежно від змісту заповіту закон гарантує визначену частку спадщини, яка називається обов’язковою часткою, певній категорії осіб.

Коло спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, визначається на день відкриття спадщини.

Соціальні послуги – дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім’ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України (Закон України "Про соціальні послуги" (далі - Закон).

Відповідно до ст. ст. 66, 67, 162 Житловий кодекс Української РСР за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Відповідно до абз. 5 ч. ст.1 Закон України "Про житлово-комунальні послуги"житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг
Споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач(абз.13 ч.1 ст.1 Закон України "Про житлово-комунальні послуги")
Пунктом абз.1 1 ч. ст. 7 Закон України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а згідно абз.5 ч.2 ст.7 Закон України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.