Доступ до безпечної води є необхідним для забезпечення життєдіяльності та надзвичайно важливим для зменшення тягаря і поширення захворюваності. Це є також передумовою благополуччя, та сталого розвитку суспільства. Доступ до безпечної води, як ключовий профілактичний захід для зменшення ризиків для громадського здоров’я, є надзвичайно важливим, особливо тепер в період військового стану.
Найбільше якісним та безпечним для здоровʼя людини є безперебійне централізоване водопостачання. Але не у всіх людей є доступ до безпечної води. При неможливості використання питної води з джерел централізованого водопостачання люди використовують питну воду з бюветів, колодязів та інших джерел нецентралізованого водопостачання, яка не завжди є гарантованої якості та становить небезпеку для здоровʼя. Основною причиною забруднення води питної в нецентралізованих джерелах є те, що такі джерела експлуатуються будучи в занедбаному стані, розміщені поблизу гноївок, вбиралень, вигрібних і стічних ям. Через відсутність глиняних замків та бетонованих покриттів з ухилом навколо оголовків, ливневі і талі води без перешкод проникають у колодязі та свердловини, забруднюючи питну воду органічними та неорганічними сполуками, роблять її непридатною для вживання.
Тож, щоб питна вода із нецентралізованих джерел водопостачання була якісною та безпечною власникам та балансоутримувачам цих джерел рекомендується дотримуватись вимог Державних санітарних норм і правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» ДСанПіН 2.2.4-171-10, а саме: колодязі, каптажі джерел та свердловини не рекомендується облаштовувати в понижених, заболочених місцях та на ділянках, що затоплюються паводковими водами. Індивідуальний колодязь слід розміщувати на відстані не менше 20 м, а колодязь громадського користування на відстані не менше 50 м від джерел можливого забруднення (вбиралень, вигрібних ям, мережі каналізації, тваринницьких майданчиків). Стінки колодязів повинні бути щільними, без щілин, такими, що добре ізолюють колодязь від проникнення поверхневих стоків (дощові і талі води) – зазвичай використовують для цього монолітний залізобетон, бетонні або залізобетонні кільця, а за їх відсутності – кераміку, цеглу, камінь або дерево.
Власники колодязів, бюветів та каптажів джерел зобовʼязані щорічно проводити планове обстеження цих споруд, їх поточний ремонт, чищення, дезінфекцію та здійснювати лабораторні дослідження води.
На останок наголосимо, якщо для пиття та приготування їжі використовуєте воду із сумнівного джерела, воду обовʼязково потрібно кип'ятити. Кип’ятіння є ефективним методом знезаражування води (треба кип’ятити щонайменше 10 хвилин від моменту закипання), але навіть при її зберіганні у чистій та добре закритій ємності термін придатності не перевищує однієї доби.
Новоукраїнське районне управління
Головного управління Держпродспоживслужби
в Кіровоградській області
