Стихійна торгівля продуктами харчування – загроза епідемічного добробуту населення. Торгівля «з рук» на вулицях, у дворах, скверах та в інших невстановлених місцях заборонена, оскільки ці продукти харчування не відповідають санітарним нормам.
З настанням весняно-літнього періоду в рази зростає кількість місць стихійної торгівлі. Цьому сприяє не лише соціально-економічне становище в країні, а й те, що громадяни не замислюються над тим, в якій мірі можна нашкодити здоров’ю, якщо харчуватися зі стихійних ринків надаючи перевагу продуктам харчування, які реалізують із землі, не замислюючись про їх якість, ким та в яких умовах вони виготовлені, де зберігались і як вони транспортувались. Люди не замислюються над серйозністю потенційної шкоди для власного здоров’я через споживання продуктів, придбаних на стихійних ринках. Несвідома частина громадян надає перевагу небезпечній продукції. Не зважають покупці і на бруд, що летить на продукти з вулиці від машин та з-під ніг перехожих. Ігнорують повідомлення в засобах масової інформації про гострі кишкові отруєння серед тих осіб, які вживали продукти, придбані на стихійних ринках. Громадяни недооцінюють ризиків покупок у несанкціонованих місцях торгівлі. Споживач, купуючи їжу на вулиці, бере відповідальність на себе та повинен усвідомлювати її небезпеку для здоров’я. Адже контроль за незаконною торгівлею з боку держави жодним чином не здійснюють, якості та свіжості продуктів на стихійних ринках не перевіряють. Словом, чим поливали землю, на якій виросла полуниця, які щеплення робили корові, що дала молоко, і з-під чого та пляшка, в яку його налито– невідомо.
Купуючи продукти харчування на вулиці, покупець бере відповідальність на себе та повинен усвідомлювати всі ризики для здоров’я, оскільки якість і свіжість продуктів на стихійних ринках не перевіряють.
Єдине законне місце для торгівлі харчовими продуктами, крім магазинів – це ринок або торгівельний майданчик. Саме там знаходяться державні лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, які здійснюють обов’язковий державний ветеринарно-санітарний контроль за якістю та безпечністю продукції, що реалізується, і надають продавцю товару експертний висновок установленої форми про те, що даний продукт придатний до вживання. Відповідальна особа ринку не має права надавати місця на торгівлю без висновків лабораторії, а фахівець лабораторії у свою чергу відповідає за якість продукції, що пройшла експертизу. Якщо, наприклад, взяти молоко та молочні продукти, то продавці повинні постійно надавати їх на перевірку. І при цьому власник корови повинен мати ветеринарну довідку про стан здоров’я тварини, від якої отримано молоко і де вказано, чи досліджувалась вона на мастит, лейкоз та бруцельоз – хвороби, які можуть передаватись і людям. Якщо це реалізатор, то в нього має бути санітарна книжка із записами про обов’язкові медичні огляди.
Також не можна купувати молоко в пластикових пляшках, які є предметами одноразового використання і не завжди мають відоме походження – іноді пляшки збирають на смітниках. Такі вимоги до торгівлі даними продуктами пов’язані з їх небезпечністю для здоров’я у випадку неналежного зберігання цього товару, отримання молока від хворої худоби, купування його у нездорового продавця…. Щоб бути представленою на продаж на агропродовольчому ринку, продукція повинна пройти лабораторне дослідження. Звичайно, це не мікробіологічне, а лише фізико-хімічне дослідження, але принаймні можна бути певним, що такі характеристики, як температурний режим, наявність хімічних додатків, зовнішній вигляд, органолептична оцінка – будуть забезпечені. Державні лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, де проводять такі дослідження, не є власністю ринку. Вони здійснюють ветеринарно-санітарну експертизу при Держпродспоживслужбі. Агропродовольчий ринок повинен забезпечити приміщення та умови для роботи лабораторії, але вона здійснює незалежне дослідження. Адміністрація об’єкту повинна бути зацікавлена в тому, щоб люди, які купують продукцію на ринку, не мали негативних наслідків після її вживання. Вона має забезпечити холодильні камери, належне прибирання, інфраструктуру: вивезення сміття, освітлення, боротьбу зі шкідниками, належні температурні режими. Це перший крок до створення безпечного середовища для продажу продукту. Це те, чого немає у стихійних місцях торгівлі.
Придбані продукти харчування у невстановленому місці, у випадкової людини, в умовах, що не відповідають нормам його виготовлення та зберігання, у будь-який момент може обернутися великим лихом для покупця та його родини.
Продукти, представлені на стихійних ринках, часто не відповідають вимогам безпечності.
Коли йдеться про стихійний ринок, поняття сумлінності оператора ринку набуває ще вагомішого значення, ніж для зареєстрованих виробників.
Формально кожен із тих, хто продає продукцію, є оператором ринку і має бути зареєстрованим. Державні інспектори, згідно з законом, не мають права надавати консультаційні послуги, але вони можуть пояснити конкретні вимоги законодавства, що, наприклад, означає дотримання температурного режиму і як правильно поводитись із продуктом тощо.
Закон України “Про благоустрій населених пунктів” забороняє стихійну торгівлю. Торгівля продуктами харчування в невстановлених місцях в Україні незаконна і контроль за незаконною торгівлею здійснюється відповідно до статті 160 Кодексу України про адміністративні порушення, де передбачено накладення штрафу від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Задля припинення розгортання осередків стихійної торгівлі, звертаємося до всіх жителів Новоукраїнського району із закликом не купувати харчових продуктів у місцях стихійної торгівлі. З метою профілактики гострих кишкових захворювань застерігаємо та рекомендуємо користуватися лише послугами стаціонарної мережі продуктових магазинів або ринків.
Новоукраїнське районне управління Головного Управління
Держпродспоживслужби в Кіровоградській області
