18 травня 1944 року радянська влада здійснила насильницьку депортацію кримськотатарського народу з території Кримського півострова. Протягом кількох днів сотні тисяч кримських татар були насильно вивезені до віддалених районів Узбекистану, Казахстану, Сибіру та інших регіонів СРСР. Людей вивозили в товарних вагонах у нелюдських умовах, без достатньої кількості їжі, води та медичної допомоги. За різними оцінками, внаслідок депортації загинуло до 46% всього кримськотатарського населення.
Цей злочин супроводжувався масовими репресіями, знищенням культурної спадщини та забороною кримським татарам повертатися на історичну батьківщину. Депортація призвела до трагічного розриву між поколіннями, втрати домівок, руйнації соціальних структур і мови. Пам’ять про ці події має виняткове значення для кримськотатарського народу та всієї української нації, оскільки вона нагадує про необхідність захисту прав людини, боротьби з етнічною дискримінацією та недопущення повторення подібних трагедій у майбутньому.
Так, постановою Верховної Ради України «Про визнання геноциду кримськотатарського народу» від 12 листопада 2015 року № 792-VIII депортація кримських татар з Криму у 1944 році визнана геноцидом кримськотатарського народу, а 18 травня в Україні установлено Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
За матеріалами Представництва Президента України в АР Крим
