Боляче, важко і сумно зустрічати такі дні.
Встеляти останню дорогу квітами, а не дарувати їх для радості.
Зустрічати і проводжати кортежі із прапорами і знову - відпускати своїх Героїв назавжди, у найважчу, найдальшу дорогу - дорогу вічної пам'яті, у той небесний вирій, звідки вже не повертаються...
Сьогодні ми навіки попрощалися з військовослужбовцем, вірним сином України, сержантом - Іваном Миколайовичем Тирсенком.
Попрощалисяз найріднішою дитиною для мами Наталії Іванівни та батька Миколи Андрійовича, із найкращим чоловіком для дружини Ірини, з люблячим татусем для синів Миколи, Петра та донечки Вікторії, братом для Андрія, із дорогою людиною для всієї родини, із односельчанином, однокласником, побратимом та вірним другом та товаришем.
Загинув Іван Миколайович 4 жовтня 2025 року внаслідок отримання поранень несумісних з життям при бойовому зіткненні з диверсійно-розвідувальною групою противника в районі міста Куп'янськ Харківської області.
Не такою мала бути його доля. Але, на жаль, війна безжально змінює долі - пише свій страшний сценарій.
Народився Іван 1 січня 1990 року в селі Бузникувате Кіровоградської області. Закінчив дев'ять класів місцевої школи. Професію токаря здобув у Кропивницькому. Пройшов строкову військову службу в лавах ЗСУ. Трудову діяльність розпочав будівельником, працював в Києві, Одесі на будівництві. З 2018 року працював в ТОВ «Згода».
Наш Захисник мав чудову дружину та діток. Був турботливим батьком, який щиро любив своїх дітей, дарував їм тепло, підтримку та увагу. Для кожного з них залишиться найріднішим, найкращим татом.
2022 рік змінив життя Івана Миколайовича, він став на захист рідної України, своєї родини. З честю та гідністю виконував свій військовий обов’язок, залишаючись вірним присязі до останнього подиху.
Прощання з загиблим воїном-земляком проходило в селі Новолутківка, де проживав наш Захисник з сім'єю та в селі Бузникувате, де народився Іван Миколайович.
Зі словами співчуття до родини та близьких загиблого звернувся Добровеличківський селищний голова Володимир Осієвський:
«Сьогодні у похмуре жовтневе небо пролунає потрійний військовий салют, як остання честь воїну. Останнє гірке прощання, сльози рідних. На кладовищі з’явиться ще одна могила, над якою буде майоріти державний стяг країни, за свободу і незалежність якої покладено молоде життя. Життя, яке згасло у страшних жорнах війни.
Як і всім воїнам, які полягли у цій жорстокій та несправедливій війні, Івану б жити, радіти, ростити й виховувати своїх дітей, огортати любов'ю, увагою, турботою своїх батьків, приймати не прощальні останні слова, а приємні, дружні потиски рук друзів, рідних, знайомих, насолоджуватися всім тим, що називається життям.
Тепер його діти бачитимуть татуся лише на портреті. Вони зростатимуть, чуючи від мами, від нас, від усієї громади, що їхній батько - справжній Герой. Він віддав своє життя, щоб інші могли жити під мирним небом.
Доземний уклін Івану Миколайовичу за захист, самовідданість за боротьбу у війні, у якій ми обов’язково переможемо. Висловлюємо сердечні співчуття рідним і близьким, поділяємо ваш біль, схиляємо голови у глибокій скорботі.
Наші Герої - це гордість у сльозах, це наша вічна рана!
Вони йдуть на небо нескореними, незламними, незабутніми, залишаючи нам пам'ять про себе, свої мрії, свою любов, свої надії.
Впевнені, допоки у нас такі Захисники і Захисниці, ми будемо жити, працювати, Україна вистоїть, ворог буде подоланий. Нехай усі наші Захисники повернуться живими, а загиблим вічна пам'ять»
Пам’ять Тирсенка Івана Миколайовича було вшановано хвилиною мовчання.
Також, свої співчуття рідним та близьким загиблого висловили начальник другого відділу Новоукраїнського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, майор Ігор Мараховський, настоятель Свято-Варваринської церкви Православної церкви України священник Юрій Гринчук.
Поховали Іванана сільському кладовищі в селі Бузникувате. Останню шану загиблому воїну-захиснику віддали воєнним салютом.
Світла пам'ять тобі, Іване !
Вічна слава й шана Герою!
Спочивай з миром, Захиснику!
