Темні дні, які принесла росія на нашу світлу, квітучу українську землю, не минають. З кожним днем — все більше болю, горя та сліз. Чорні хустини, осиротілі діти, свіжі могили, уквітчані живими квітами, — така наша сьогоднішня реальність.
Вже третій день поспіль Добровеличківщина проводить в останню путь своїх молодих синів. Сьогодні ми прощаємося з нашим захисником, солдатом ФРОЛОВИМ Сергієм Володимировичем.
Ще одне молоде життя обірвала війна. Важко усвідомити, що сьогодні ми проводжаємо людину, яка мала жити, любити, ростити дітей, будувати плани, радіти простим сімейним радощам. У нього було стільки всього попереду…
Та війна забрала його життя, залишивши невимовний біль у серцях рідних, близьких, друзів та всієї громади.
Сергій народився 26 серпня 1995 року в селі Варваро-Олександрівка. Тут минуло його дитинство, тут він зростав, тут його знали й поважали.
Сергій закінчив школу, здобув професію, працював, закохався, став батьком. Жив звичайним життям — будував плани, мріяв про майбутнє, виховував дітей, допомагав батькам і молодшим сестрам.
У червні 2024 року його життя змінила війна. Сергія призвали на військову службу, і він став на захист України. У жовтні того ж року під час виконання бойового завдання він зник безвісти.
Майже два роки рідні жили в очікуванні. Чекали звістки, що Сергій живий. Чекали його повернення. Чекали, що одного дня він просто переступить поріг рідного дому.
І, напевно, до останнього серце матері не хотіло вірити в найстрашніше. Але Сергій повернувся додому… Через біль, через довге очікування, через сльози своїх рідних. Повернувся на щиті, щоб назавжди залишитися в пам’яті тих, хто його любив, і стати нашим Захисником у Небесному війську.
Сергію було лише 29 років. У нього залишилися троє дітей — сини Іван і Володимир та маленька донечка Софійка, батьки, сестри та велика родина, яка любила його і завжди чекала вдома.
Його життя обірвалося надто рано. Найважчий біль сьогодні переживають його діти, батьки, рідні та близькі, для яких ця втрата назавжди залишиться незагойною раною.
Зі словами співчуття до родини та близьких загиблого звернувся селищний голова Володимир Осієвський:
«Неможливо забрати ваш біль. Неможливо повернути батька, сина, брата, чоловіка, але знайте: ви не самі у своїй скорботі. Сьогодні разом із вами плаче вся наша громада. Нехай пам'ять про Сергія живе у серцях його дітей, рідних, друзів, односельців і всіх, хто його знав, а вічна дяка за його мужність та відвагу назавжди залишиться в історії українського народу».
Прощання із загиблим воїном-земляком проходило в селищі Добровеличківка.
Пам’ять ФРОЛОВА СЕРГІЯ ВОЛОДИМИРОВИЧА вшанували хвилиною мовчання.
Свої співчуття рідним та близьким загиблого висловили начальник відділення цивільно-військового співробітництва другого відділу Новоукраїнського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Кім Роман Романович та настоятель Свято-Миколаївської церкви Андрій Савельєв.
Поховали Сергія на селищному кладовищі. Останню шану загиблому воїну-захиснику віддали військовим салютом.
Нехай земля буде тобі пухом, Солдате!
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ. ВІЧНА СЛАВА ЗАХИСНИКУ УКРАЇНИ!
