Сприятливе психосоціальне середовище ‒ це організація роботи, що знижує стрес, забезпечує підтримку та повагу, що є основою для високої продуктивності, меншої кількості лікарняних та утримання персоналу. Воно включає психологічну безпеку, баланс між роботою та особистим життям, чіткі ролі та визнання внеску працівників.
Психосоціальний стан працівника є критичним фактором безпеки, оскільки він безпосередньо впливає на когнітивні функції: увагу, швидкість реакції та здатність оцінювати ризики. За статистикою, від 60 % до 90 % усіх нещасних випадків на виробництві мають організаційно-психологічне підґрунтя.
Психосоціальні фактори, які призводять до травматизму:
- Емоційне та фізичне виснаження (стрес).
Постійний стрес або надмірне навантаження знижують концентрацію уваги.
Наприклад: Працівник через втому чи поспіх (“дедлайни”) ігнорує правила використання засобів індивідуального захисту або не перевіряє справність інструменту перед роботою, що призводить до механічної травми.
Як працює: Стрес викликає стан “тунельного зору”, коли людина фокусується лише на завданні, не помічаючи небезпеки навколо (наприклад, рухомих частин обладнання).
- Психологічна напруга через міжособистісні конфлікти.
Конфлікти з керівництвом або колегами, булінг чи соціальна ізоляція створюють середовище, де безпека відходить на другий план.
Наприклад: Оператор верстата, перебуваючи в стані гніву або пригніченості після сварки з керівником або колегами, виконує операцію автоматично, відволікається на внутрішні переживання та допускає помилку, що призводить до порізу чи затискання кінцівки.
- Вплив сімейних проблем та побутового стресу.
Проблеми поза роботою часто переносяться на робоче місце, знижуючи здатність фокусуватися на техніці безпеки.
Наприклад: Трафік-стрес по дорозі на роботу або тривога через сімейні негаразди заважають водію навантажувача вчасно помітити пішохода на складі.
- Психологічний вплив воєнного стану.
Хронічна депривація сну: через нічні тривоги працівники виходять на зміну з критично зниженою швидкістю реакції. Це прирівнюється до роботи в стані легкого сп’яніння.
“Фонова тривога”: постійне очікування поганих новин про близьких або загрозу обстрілів розпорошує увагу. Працівник фізично присутній, але ментально ‒ поза робочим процесом.
Вторинна травматизація: читання новин або обговорення трагічних подій у колективі підвищує рівень стресу та призводить до емоційного заціпеніння (втрати почуття небезпеки).
Враховуючи виклики сьогодення наявність програми психосоціальної підтримки на робочих місцях є дуже актуальним питанням, яке потребує негайного вирішення.
Етапи запровадження програми психосоціальної підтримки:
- оцінка потреб (визначення проблеми): анкетування, збір та аналіз інформації, продуктивності втрат робочого часу причин нещасних випадків тощо;
- розробка документів та планів заходів (участі у тренінгах, семінарах, зокрема за участю психологів, або особисте спілкування з психологом, вимірювання тиску, оформлення стендів тощо);
- формування бюджету: визначення фінансових потреб і можливостей;
- визначення критеріїв оцінки та моніторинг ефективності;
- реалізація.
Системна турбота про психічне здоров’я так само важлива, як і турбота про фізичний стан працівника, адже це може врятувати життя, запобігти травмуванню на роботі, зберегти кадровий потенціал, підвищити мотивацію і продуктивність. Підтримка керівника ‒ ключ до успіху у втіленні програми психосоціальної підтримки на робочому місці та ментального здоров’я працівників.
Ольга ЯНЧУК,
заступник начальника управління – начальник відділу
профілактики та розслідування нещасних випадків
управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління
Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
