Відповідно до статті 198 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Така матеріальна допомога може надаватися батьками в добровільному порядку або після звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Аліменти повнолітнім непрацездатним дочці, сину, які потребують матеріальної допомоги, у разі визнання їх особами з інвалідністю І, ІІ групи присуджуються на строк інвалідності.

Згідно статті 88 Сімейного кодексу України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(набрав чинності 01 січня 2004 року) (далі - Закон) визначено, що до страхового стажу зараховуються тільки ті періоди роботи, протягом яких сплачувалися страхові внески.

Страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (стаття 24 Закону ).

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (ч. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній).

Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

• у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров’япридатні до військової служби;
• у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями (далі - ВЛК) непридатними за станом здоров’ядо військової служби з виключенням з військового обліку (частина перша статті 26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу").

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

• документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою;
• рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно з Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 (далі - Правила), підставою для державної реєстрації смерті, зокрема є:

1. лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о);
2. фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о);
3. лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о);
4. рішення суду про оголошення особи померлою;
5. рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
6. повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
7. повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть (пункт 1 глави 5 розділу III Правил).

Ці документи додаються до другого примірника актового запису про смерть.

Процедура підтвердження медичною консультаційною комісією факту народження жінкою дитини поза закладом охорони здоров’я у разі, коли таким закладом не проводився огляд жінки та дитини, у тому числі на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, визначається Порядком підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров’я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2013 № 9.

Порядок утворення комісії, яка розглядає питання щодо підтвердження факту народження дитини на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі – комісія з питань підтвердження факту народження дитини на непідконтрольній території), та положення про неї затверджуються спільним наказом МОЗ та Мінреінтеграції.

До складу зазначеної комісії за згодою включаються представники міжнародних гуманітарних організацій, визначених Мінреінтеграції.

Багатодітна сім’я - сім’я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує.

До складу багатодітної сім’ї включаються також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років (стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства").

Документом, що підтверджує статус багатодітної сім'ї і дітей з такої сім'ї та їх право на отримання пільг згідно із Законом України "Про охорону дитинства", є відповідне посвідчення.

Посвідчення видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських (міст обласного значення), районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад і центрами надання адміністративних послуг одному з батьків незалежно від місця проживання протягом десяти робочих днів з дати подання заяви.

Діти, що перебувають на обліку, як:

1. діти-сироти;
2. діти, позбавлені батьківського піклування;
3. діти, батьки яких дали згоду на усиновлення.

Облік дітей, які можуть бути усиновлені, здійснюється службами у справах дітей районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем походження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, уповноваженим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань дітей, службами у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та Нацсоцслужбою.

Службова перевірка - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, з метою перевірки інформації про вчинення дисциплінарного правопорушення, з’ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни.

Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Досить часто у громадян виникають труднощі щодо зняття з реєстрації у власному будинку чи квартирі особи, яка не є власником, не проживає протягом певного часу і добровільно звернутися до міської (сільської) ради чи у відділ державної реєстрації для зняття з реєстрації місця проживання не бажає. В такому разі вирішити дану проблему і визнати особу такою, що втратила право на користування житловим приміщенням можливо за рішенням суду.

Відповідно до статті 72 ЖК визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.