Війна, з якою загарбницька росія прийшла на територію України, забирає життя як цивільного населення, так і наших військових.
Вже вкотре не обминає біда нашу громаду. Сумна звістка прийшла з Миколаївщини. Там, поблизу села Андріївка, смертю Героя загинув військовослужбовець Збройних Сил України, КОВАЛЬСЬКИЙ Володимир Андрійович - наш славний герой-земляк.
4 вересня жителі Добровеличківської територіальної громади зібралися, щоб провести в останню путь Володимира КОВАЛЬСЬКОГО, що віддав життя за Україну, за її незалежність та територіальну цілісність, за спокій сердець та за майбутнє кожного українця.
Віддати шану мужньому захиснику України прийшли близькі, друзі, знайомі, бойові побратими та вдячні земляки. Схиливши голови в скорботі вони ставали на коліна та покладали квіти перед жалобною процесією.
Народився Володимир 30 вересня 1966 року в селищі Добровеличківка. Тут ходив до дитячого садочка, тут пішов до школи. Невдовзі родина Ковальських вирішує шукати кращого життя і переїжджає до міста Сургут, де і зростав наш герой разом зі старшим братом в дружній сім’ї. Але немає в світі нічого кращого рідного краю, тому після строкової військової служби молодий чоловік повернувся туди, де були зроблені його перші кроки - до рідної Добровеличківки. Влаштувався на роботу, одружився. Тут народилися та проживають його сини Євгеній та Андрій. Діждався Володимир Андрійович внука та внучку. Здавалося, живи та радій, але 24 лютого в усіх життя змінилося…
Коли росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну не зміг Володимир Андрійович всидіти на місці. Хоч і не мав здоров’я, декілька разів ходив до військомату і таки домігся направлення на армійське навчання до Кропивницького, а згодом був зарахований на військову службу до 57 бригади 34 батальйону 3 роти і направлений безпосередньо до зони бойових дій .
29 серпня під час виконання бойового завдання наш герой отримав порання і був переправлений у госпіталь. Та рани виявилися несумісні із життям. 31 серпня його серце перестало битися…
Прощання з Володимиром Ковальським проходило біля Обеліску Слави.
Зі словами співчуття до родини та близьких загиблого звернувся Добровеличківський селищний голова Володимир Осієвський.
- Нашу громаду спіткало велике горе. Загинув Герой, який нас боронив. Він назавжди залишиться у нашій пам’яті, у наших серцях – як воїн, патріот, світла людина. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про Воїна стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував. Сумуємо разом із вами, низько схиляємо голови у скорботі.
Низький уклін та щирі співчуття родині, ми усі тут зібрались, щоб розділити біль важкої втрати. Вічна пам’ять Герою!» - зазначив селищний голова.
Пам’ять загиблого воїна було вшановано хвилиною мовчання.
Зі словами співчуття до присутніх також звернулися Добровеличківський військовий комісар Андрій Михайлов, настоятель Свято-Варваринської церкви Юрій Гринчук та настоятель Свято-Миколаївської церкви Андрій Савельєв.
Поховали мужнього героя на селищному кладовищі, де відбулось заупокійне богослужіння та прощання з загиблим воїном-земляком.
Останню шану побратиму віддали воєнним салютом.
Володимир КОВАЛЬСЬКИЙ завжди був щирою, відкритою, цілеспрямованою людиною та понад усе любив життя. Був хорошим товаришем і бойовим побратимом, завжди готовим прийти на допомогу іншим. Для нас він завжди залишиться взірцем хоробрості та стійкості. Тим, хто був не байдужим до долі України, хто плекав на краще майбутнє і світлий, мирний завтрашній день.
Спи спокійно, Солдате. Добра, світла пам’ять про тебе і вдячність за твій подвиг назавжди залишаться у наших серцях.
Добровеличківська громада оплакуватиме свого славного сина довіку…
Герої не вмирають! Слава героям! Вічна і світла їм пам'ять !
