Кожного року 30 серпня, Україна відзначає Міжнародний день зниклих безвісти. Зник безвісти – два слова, які стали страшними буднями і для українців. Зникнення близької людини – це трагедія для членів родини, які страждають через відсутність новин та переживають муки очікування; страждають від «невизначеної втрати» – вони балансують між надією побачити, почути чи доторкнутись до рідної людини та відчаєм від думки, що вони ніколи не дізнаються про її долю.
З огляду на останні події в нашій країні, а саме, повномасштабне вторгнення росії в Україну, кількість зниклик, на жаль, збільшується.
Навіть в страшному сні ми не могли собі уявити, що проблема пошуку рідних стане реальністю. На жаль і в нашій громаді є ті, кого досі чекають, це:
Бобошко Олег Миколайович 08.06.1987 р.н.,
Бондарєв Володимир Дмитрович 01.07.1978 р.н.,
Горбунов Віктор Петрович 02.03.1994 р.н.,
Ковальов Вадим Олександрович 08.09.1992 р.н.,
Максименко Юрій Миколайович 06.04.1976 р.н.,
Мартинов Євгеній Ігорович 14.04.2000 р.н.,
Моторчук Микола Олександрович 05.08.1963 р.н.,
Порєцков Ігор Володимирович 30.06.1980 р.н.,
Прищепов Максим Вікторович 17.03.1987 р.н.,
Сапожніков Сергій Петрович 02.02.1993 р.н.,
Сиса Сергій Миколайович 30.08.1995 р.н.,
Тесленко Віктор Іванович 04.05.2000 р.н.,
Щербатюк Спартак Віталійович 25.10.1972 р.н..
Висловлюємо безмежну підтримку рідним та друзям зниклих безвісти. Нехай надія, що живе у серці, стане реальністю.
