Йде війна, в якій щодня гинуть військові, цивільні, проливається кров, розлучені родини, зламані життя.
Щоразу чорна звістка з фронту змушує оплакувати болючу втрату, вже плачуть не очі, вже плачуть серця матерів, батьків, дітей, коханих, друзів, побратимів.
За право жити, бути українцями, за майбутнє України віддають життя кращі сини і доньки нашої держави.
Про втрати завжди говорити важко і боляче, але коли із життя ідуть зовсім молоді, то важче і боляче вдвічі. Сьогодні ми схиляємо голови в пам'ять жителя нашої громади, Героя-захисника, молодшого сержанта ВІТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА ТУПАКОВА, який загинув 12 липня 2024 року вірний військовій присязі, виконуючи бойове завдання в районі міста Вовчанськ Харківської області, внаслідок атаки FPV-дроном, отримавши поранення не сумісне з життям.
Плаче свічка, плаче небо, плачуть люди
І від болю рветься серце на шматки …
Серед нас, живих, не буде їх…
Вічна пам'ять вам, герої - земляки!
Народження дитини - найбільше щастя для батьків. На дітях замикається Всесвіт.
В родині Катерини Петрівни та Олександра Віталійовича 23 червня 1993 року народився синочок Віталій.
Яким він був?... Звичайним, таким, як всі. Але найкращим сином у своїх батьків, можливо, більш добрим і чуйним ніж інші.
Навчався в Олександрівській загальноосвітній школі, яку закінчив в 2011 році. Після закінчення школи вступив до Кіровоградського професійно-технічного училища № 4 та здобув професію токаря.
З дитинства Віталій дуже любив техніку, тому і працювати пішов механізатором.
У 2017 році одружився. В цьому ж році, в сім”ї Ірини та Віталія народилася донечка Дар’яна. Молода родина будувала плани на майбутнє, насолоджувалася усмішкою донечки, раділа першим успіхам своєї крихітки.
Завжди чинити по совісті, не боятися перешкод, сміливо йти вперед – саме такими принципами керувався Герой у своєму житті. Тому коли прийшов час йти захищати свою землю, свою державу, свою родину – без вагань вирушив знищувати російських окупантів на українських землях.
Прощання з загиблим воїном-земляком проходило в селі Олександрівка.
Зі словами співчуття до родини та близьких загиблого звернувся Добровеличківський селищний голова Володимир Осієвський:
«Захисники України сьогодні – це герої, які щодня віддають своє життя і здоров’я за нас усіх, нашу свободу, наше майбутнє. Майже в кожній родині є свої захисники, своя пам’ять, свої символи опору, свій привід для гордості і, на жаль, гіркої скорботи. Пам’ятати, знати і берегти імена, хоробрі, красиві й світлі обличчя, життєві історії захисників, які загинули за Україну — наш священний та громадянський обов’язок.
Вся громада глибоко сумує та співчуває родині Віталія. Щиро дякуємо мамі та татові за виховання вірного та відважного захисника України. Ви виховали гідну Людину, патріота, якому було не байдуже, як житиме країна. Ми Вам низько вклоняємось за сина- Героя, сина -захисника ».
Пам’ять Тупакова Віталія Олександровича було вшановано хвилиною мовчання.
Також, свої співчуття рідним та близьким загиблого висловили начальник другого відділу Новоукраїнського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Артем Аношкін, настоятель Свято-Варваринської церкви Православної церкви України священник Юрій Гринчук.
Поховали Віталія на сільському кладовищі. Останню шану загиблому воїну-захиснику віддали воєнним салютом.
Вічна слава Тупакову Віталію Олександровичу!
Пам’ять…Таке коротке слово.
Вона нетлінна і вічна….
Пам’ять! Гірка пам’ять!
Вона ніколи не згасне!
