Гіркотою і болем сповнений цей день для всіх мешканців громади.
Не дочекалися батьки додому сина, зламано долю родини, навіки залишився у строю Небесного війська наш Захисник, Герой, військовослужбовець Пипенко Роман Борисович.
Роман загинув 29 липня 2025 року, вірно виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Григорівка, Куп’янського району, Харківської області. Ворожий дрон обірвав молоде життя… Не стало сина, брата, друга, побратима. Не стало людини з добрим серцем і незламною волею.
Народився Роман 6 лютого 1992 року в селі Новолутківка, зростав добрим, щирим, світлим хлопцем. Найтепліші перші шкільні роки пройшли в Новолутківській школі. Потім продовжив навчання в Добровеличківській загальноосвітній школі №2.
Здобув фах агронома в Уманському державному аграрному університеті.
Свою трудову діяльність розпочав в місцевому агроформуванні, а потім працював в товаристві «Ободівка АГРО» Вінницької області Гайсинського району.
Роман Борисович — оператор відділення безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону, був одним із тих, хто, не вагаючись, став на захист Батьківщини в перші дні повномасштабного вторгнення — 25 лютого 2022 року.
А далі — в бій… І все закрутилося, завертілося. Такою є доля наших Захисників — йти вперед зі зброєю в руках, звільняти кожен клаптик рідної землі, ухилятися від пострілів і вибухів, підтримувати побратимів, а у хвилини затишшя — заспокоювати рідних, переконуючи: «У мене все добре, тримаймося, ми обов’язково повернемось».
Роман і його старший брат Володимир обидва боронили нашу рідну країну. Два сини однієї родини, два Герої, два Захисники, які пройшли найважчі рубежі війни. Вони мали одну спільну мрію — повернутися додому після Перемоги.
Роман мріяв жити — допомагати батькам, обійняти свою кохану Іванку, створити власну родину. Вона чекала… вірила… плекала надію. Але ці світлі бажання відлетіли разом із ним у вічність — у пам’ять, яку не стерти ніколи.
Прощання з загиблим воїном-земляком проходило в селі Новолутківка.
Зі словами співчуття до родини та близьких загиблого звернувся Добровеличківський селищний голова Володимир Осієвський:
«Ларисо Миколаївно, Борисе Володимировичу, ми не знайдемо слів, здатних полегшити ваш біль. Проте ми стоїмо перед вами з глибокою шаною й вдячністю — ви виховали двох синів-Героїв. Один із них — Роман — віддав життя за Батьківщину, а його подвиг назавжди залишиться символом любові до рідної землі, доброти, мужності та жертовності. Його енергія, чесність, світла душа — це спадок, який житиме серед нас.
В цей тяжкий час, від імені всіх присутніх, хочу звернутися до тебе, Володимире, до всіх військовослужбовців, побратимів нашого Захисника. Дякуємо вам за те, що тримаєте небо над нами, за те, що в найтяжчі часи не втрачаєте сили, мужності, честі. Ми низько вклоняємося вам. Ви – щит нашої землі, ви - наша гордість і наша надія. Повертайтеся живими! Ми чекаємо! Ми віримо в Перемогу!»
Пам’ять Пипенка Романа Борисовича було вшановано хвилиною мовчання.
Також, свої співчуття рідним та близьким загиблого висловили начальник другого відділу Новоукраїнського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, майор Ігор Мараховський, настоятель Свято-Варваринської церкви Православної церкви України священник Юрій Гринчук.
Поховали Романа на сільському кладовищі. Останню шану загиблому воїну-захиснику віддали воєнним салютом.
Слава Герою!
Його подвиг - у наших серцях!
Його ім’я - в нашій пам’яті!
