Беручи до уваги прагнення цивільних осіб до активної участі у національному спротиві проти збройної агресії російської федерації проти суверенітету України та прагнучи захистити життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку людини як найвищої соціальної цінності, Верховна Рада України 3 березня 2022 року прийняла Закон "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України” (https://bit.ly/3Ie0H1F).

28 червня 1996 року Верховною Радою України прийнято Конституцію України – основний закон нашої держави.

Відтоді щорічно в цей день Україна відзначає державне свято – День Конституції України.

Конституція України визначає основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина, правові основи діяльності Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України, основи судоустрою, місцевого самоврядування та інші важливі аспекти життя країни.

Щорічно 14 червня в Україні відзначається Всесвітній день донора крові. В цей день 2004 року пройшов перший День донора, а через рік свято було затверджено на 58-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я в Женеві.

Розвиток донорства крові та її компонентів є важливою соціально необхідною справою держави. Донорство крові та її компонентів – добровільний акт волевиявлення людини, що полягає у здачі крові або її компонентів для подальшого безпосереднього використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання у наукових дослідженнях.

Донором крові або компонентів крові може бути будь-який дієздатний громадянин України віком від 18 років, іноземець чи особа без громадянства, яка має посвідку на постійне проживання на території України.

Бронювання військовозобов’язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період (статт 24 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ).

Бронюванню підлягають військовозобов’язані, які працюють в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі, якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів та виконання мобілізаційних завдань (замовлень). Такі військовозобов’язані не підлягають прийняттю на службу у військовому резерві.

На військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню за переліками посад та професій, військовими комісаріатами за місцем розташування підприємств оформлюються посвідчення про відстрочку від призову та повідомлення про зарахування на спеціальний військовий облік...

Відповідно до Порядку затвердженого постановою КМУ  № 333 від 19 березня 2022 року «Про затвердження Порядку компенсації витрат за тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб, які перемістилися у період воєнного стану» компенсація надається:

• фізичним особам — громадянам України віком від 18 років,
• які є власниками житла або їх представниками, наймачами (орендарями) житла державної або комунальної власності, спадкоємцями, які прийняли спадщину,
• безоплатнорозміщували в цих приміщеннях внутрішньо переміщених осіб, крім членів своєї сім’ї у розумінні Сімейного кодексу України.

Розширено коло осіб, які мають право на на безоплатну вторинну правову допомогу. 3 травня 2022 року Верховна Рада України прийняла  Закон України №2238-IX «Про внесення змін до частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» щодо розширення переліку осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу» (набирає чинності 20 травня 2022 року).

 Внутрішньо переміщена особа (ВПО) – це громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (частина перша статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Заява про взяття на облік та включення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб інформації про внутрішньо переміщену особу за наявності технічної можливості може подаватися також через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (далі - Портал Дія)[1] повнолітньою або неповнолітньою внутрішньо переміщеною особою, якій присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Право на отримання допомоги на проживання мають внутрішньо переміщені особи (далі - ВПО) відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 (далі - Порядок).

Допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка", затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 204.

Допомога не надається ВПО, які були обліковані як ВПО до 24 лютого 2022 року у регіонах, що не включені до переліку відповідних територій, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».

Під час війни вже були зафіксовані випадки, коли людина усвідомлювала небезпечність своїх вчинків і передбачала їх шкідливі наслідки, але, перебуваючи під впливом безумовно переважаючої сили примусу, була позбавлена можливості керувати своїми вчинками і поставлена в необхідність чинити саме так, а не інакше. Тому виникає питання: якщо людина поставлена внаслідок насильства (примусу) в неподолану необхідність заподіяти шкоду і ця необхідність була створена іншою людиною, подолати яку було неможливо, то чи відповідає вона за заподіяну шкоду?

Законом України від 03 березня 2022 року № 2108-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність" доповнено Кримінальний кодекс України (далі - КК України) статтею 111¹ "Колабораційна діяльність".

Згідно з частиною п'ятою статті 49 КК України до кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114¹, а також кримінальних правопорушень проти миру та безпеки людства, які охоплюються статтями 437-439, частиною першою статті 442 КК України, строки давності не застосовуються.