Сьогодні вся Добровеличківська громада схилила свої голови у глибокій скорботі… Велике горе об’єднало всіх людей, які зібралися, щоб провести в останній путь нашого земляка, військовослужбовця Збройних Сил України Гутовського Артура Ігоровича.
Напередодні поховання, тіло загиблого Артура Гутовського, яке везли додому, зустрічали живим коридором пошани жителі Добровеличківської громади.
Коли на горизонті з’явився мікроавтобус з домовиною загиблого воїна, земляки встали на коліна по обидва боки вулиці Центральної і схилили голови в знак глибокої поваги і подяки, покладаючи перед автомобілем квіти на всьому шляху.
Артур Гутовський народився 26 січня 1989 року в місті Орджонікідзе (нині Покров Нікопольського району Дніпропетровської області). Невдовзі сім’я переїхала на батьківщину матері Надії Михайлівні Гутовської - в селище Добровеличківка, де проходило щасливе дитинство малого Артура.
В 1995 році хлопчина стає учнем Добровеличківської загальноосвітньої школи № 1. Непосидючий, кмітливий Артур завжди приймав активну участь в усіх заходах, користувався повагою та авторитетом серед однолітків, завжди був підтримкою та помічником для матусі. Життя склалося так, що Артур виріс без тата, але не зважаючи на це, став справжнім чоловіком. Тому, після закінчення школи прийняв вольове рішення - стати надійною опорою для мами та сестрички.
У 2007 році був призваний на строкову військову службу і півтора року прослужив в Автономній Республіці Крим у військово-морських силах. Після служби повернувся до рідного селища та влаштувався на роботу в ТОВ «Екогриб». Маючи непосидючу натуру, Артур вирішив підкоряти столицю і працевлаштувався в місті Київ. Щаслива зустріч допомогла хлопцеві знайти свою другу половинку – красуню дружину Анастасію. Молоді люди одружилися. У 2013 році народилася донечка Лізочка, а у березні 2022 року у пари з’явився синочок Богданчик.
Справжній патріот своєї Батьківщини, Артур не зміг спокійно всидіти вдома, коли 24 лютого росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну. Чоловік наступного ж дня записався до територіальної оборони і не вагаючись, у червні 2022 року, став до лав бойового 69 батальону, воїни якого постійно направляються до району проведення бойових дій.
13 серпня ворог здійснив підступне авіабомбардування міста Мар’їнка Донецької області, внаслідок якого багато українських воїнів загинули та були поранені. Серед загиблих був і Артур.
Прощання з загиблим воїном Артуром Гутовським проходило біля Обеліску Слави, де зібралися його рідні, близькі та друзі, бойові побратими загиблого, а також жителі нашої громади.
До родини та близьких загиблого звернувся Добровеличківський селищний голова Володимир Осієвський, який зазначив, що жодні слова не втамують біль важкої втрати, не зарадять горю, не викажуть тяжкого смутку і болю.
- Та все ж вам важливо чути, що вдячність і пам’ять про вашого сина, чоловіка, батька, брата та друга житимуть завжди. У цю лиху скорботну годину ми всі висловлюємо найщиріші співчуття матері, дружині, доньці, синові, сестрі, всім рідним і близьким нашого полеглого воїна-земляка. Спи спокійно, Солдате. Добра, світла пам’ять про тебе і вдячність матері за твій подвиг назавжди залишаться в наших серцях - наголосив селищний голова.
Пам’ять загиблого воїна було вшановано хвилиною мовчання.
Зі словами співчуття до присутніх також звернулися Добровеличківський військовий комісар Андрій Михайлов, священнослужитель Свято-Варваринської церкви Мирослав Гринчук та настоятель Свято-Миколаївської церкви Андрій Савельєв.
Труну з тілом загиблого під траурну мелодію у супроводі духового оркестру пронесли на плечах до центрального кладовища, де й поховали.
Останню шану побратиму віддали, за традицією, воєнним салютом.
Наша громада провела в останню дорогу з болем в душі, зі сльозами на очах молодого, мужнього, справжнього патріота – Артура Гутовського.
Він завжди був щирою, відкритою, цілеспрямованою людиною та понад усе любив життя. Був хорошим товаришем і бойовим побратимом, завжди готовим прийти на допомогу іншим. Для нас він завжди залишиться взірцем хоробрості та стійкості. Тим, хто був не байдужим до долі України, хто прагнув кращого майбутнього і світлого, мирного завтрашнього дня.
Добровеличківська громада оплакуватиме свого славного сина довіку…
