Скорбота, біль і смуток вже вкотре спіткали нашу мирну Добровеличківщину. Прокляте обличчя війни знову нагадало про себе важкою втратою. ЇЇ відлуння докотилося до нас сумною звісткою. 01 жовтня у важкому бою з окупантами загинув наш земляк, солдат, Герой-захисник ПАЛЬМОВ Олександр Аркадійович.
Тяжке і невимовне горе переступило поріг до родинного дому, до усіх рідних та друзів!
Сьогодні жителі Добровеличківської громади зібрались, щоб провести на вічний спочинок вірного сина нашого народу, воїна та надійного побратима ПАЛЬМОВА Олександра Аркадійовича. Він, як і сотні тисяч українських синів і дочок, пожертвував своїм життям у боротьбі за свободу та кращу долю України у цій кровопролитній війні.
Напередодні земляки зустрічали кортеж із загиблим воїном живим коридором шани, стоячи на колінах та покладаючи квіти перед автомобілем з його домовиною.
ПАЛЬМОВ Олександр Аркадійович народився 15 лютого 1974 року в населеному пункті Первомайський Сисольського району, Комі АРСР. Там пройшло його раннє дитинство, і коли хлопцеві виповнилося 11 років родина переїхала на постійне проживання до села Липняжка та оселилася на цукровому заводі. Отримавши атестат про закінчення Липнязької середньої школи, Олександр був призваний на строкову військову службу і два роки охороняв державний кордон біля сусідньої Молдови. Повернувшись до рідного села освоїв професію автомеханіка. Був майстром своєї справи. Його знали, як приязну, дружелюбну людину, тому він і користувався заслуженим авторитетом серед колег та клієнтів станції технічного обслуговування. Проте кінець дев’яностих та початок двохтисячних виявився нелегким і Олександру довелося їхати до далекої Кубані на заробітки. «Світ великий, але рідна земля найкраща», - говорить народна мудрість, тому молодий чоловік невдовзі повернувся до рідного краю, де зустрів своє кохання, свою другу половинку Оксану. Молоді люди побралися, облаштували родинне гніздечко. На долю молодої сім’ї припало багато випробувань, але вони завжди підтримували одне одного, завжди були поряд, були одним цілим… Як вони раділи своїй білявій красуні-донечці Лізочці, як мріяли виростити її разом… Та проклята війна зруйнувала всі мрії і сподівання!
З першого дня повномасштабної війни росії проти України Олександр добровільно став до лав Збройних сил, воював у найгарячіших точках на сході та півдні України. Обіцяв дружині та доньці повернутися живим і неушкодженим. Та, на жаль, на Херсонщині, в селі Сухий Ставок Бериславського району, Олександр разом із побратимами потрапив під жорстокий ворожий обстріл. Більше місяця Оксана шукала свого коханого і вірила, що він ось-ось відізветься, що повернеться і постукає у двері… Але, на жаль, його життя відібрала нещадна війна.
Прощання з загиблим воїном-земляком проходило біля Обеліску Слави, де зібралися його рідні, близькі та друзі, бойові побратими загиблого, а також жителі нашої громади.
Зі словами співчуття до рідних та близьких загиблого звернувся Добровеличківський селищний голова Володимир Осієвський.
Словами важко загоїти в серці болючу рану втрати, адже смерть найріднішої людини – це велике горе та страшне випробування. Від імені всіх жителів Добровеличківської громади в цей тяжкий час ми висловлюємо щирі співчуття дружині, доньці, мамі, сестричці, всім рідним, близьким та друзям нашого Героя. В цю гірку мить ми поділяємо ваше горе та разом з вами схиляємо голову в глибокій скорботі – зазначив очільник громади.
Пам’ять загиблого воїна ПАЛЬМОВА Олександра Аркадійовича було вшановано хвилиною мовчання.
Зі словами співчуття до присутніх також звернулися начальник мобілізаційного відділу другого відділу Новоукраїнського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Олег Смілянець та настоятель Свято-Миколаївської церкви Андрій Савельєв.
Домовину з тілом загиблого у супроводі духового оркестру пронесли на плечах до центрального кладовища, де й поховали. Останню шану побратиму віддали воєнним салютом.
Олександр був дбайливим сином та люблячим чоловіком, найкращим татусем, і не можливо знайти слів, щоб розрадити вбитих горем матір, дружину,сестру. Ніколи більше не обійме татуся така довгождана донечка…
Немає прощення ворогам за горе, яке вони принесли, ступаючи своїм терористичним чоботом нашою землею! Низький уклін Воїну, перед яким ми всі в неоплатному боргу!
Добровеличківка плаче за своїм сином-героєм. Та народ, який на колінах зустрічає своїх героїв , ніколи не стане на коліна перед окупантом! Молимося за Україну! Згадуймо у молитві Олександра та всіх, хто вже не побачить сходу сонця. Молимося і віримо у тих, хто б’ється, за те, щоб схід сонця побачили майбутні покоління.
Спи спокійно, Солдате.
Добра, світла пам’ять про тебе і вдячність за твій подвиг назавжди залишаться у наших серцях.
