Невимовний біль, сум і сльози... Нещадна та неймовірно жорстока війна з російськими окупантами забрала життя ще одного нашого воїна-земляка САМОЛЕВСЬКОГО СТАНІСЛАВА АНАТОЛІЙОВИЧА.
24 вересня 2022 року близько 12.30 під час бойового зіткнення та артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Безіменне Миколаївської області мужньо загинув вірний син України, військовослужбовець Збройних сил України САМОЛЕВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ АНАТОЛІЙОВИЧ.
Сьогодні жителі Добровеличківської громади зібралися щоб розділити біль втрати, віддати данину шани та провести в останню путь загиблого воїна.
Односельці в скорботі зустрічали живим коридором пошани труну з тілом загиблого земляка, покладаючи квіти на всьому шляху в знак глибокої поваги і подяки.
Народився Станіслав 22 квітня 1967 року в смт Добровеличківка, Кіровоградської області. У рідному селищі пройшли його дитячі та юнацькі роки. Отримавши атестат в Добровеличківській середній школі, молодий чоловік вступив до Одеської морської школи технічного флоту, після закінчення якої три роки відслужив строкову військову службу. Море так захопило хлопця, що він ще кілька років залишався працювати за спеціальністю та ходить у морські рейси.
У 1991 році Станіслав повертається до рідного селища, де зустрічає свою другу половинку – юну красуню Оксану. Статний юнак, моряк відразу підкорив серце дівчини і молоді люди створили сім’ю. У 1992 році у молодої родини Самолевських народжується первісток син Артур. В 1994 році сім’я вирішує переїхати на постійне місце проживання на Донеччину. Там народився менший син Едуард. Жили як усі: працювали, відпочивали, тішилися гарними синами, допомагали батькам, будували плани на майбутнє. Та все змінив 2014 рік.
Старший син Артур у 2014 році мужньо став на захист рідної землі на сході України і Станіслав не зміг спокійно жити, а прийняв рішення пліч-о-пліч з сином захищати країну і був зарахований на посаду старшого солдата водієм мінометного взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону 24 бригади імені короля Данила.
Після широкомасштабного вторгнення росії в Україну родина Самолевських була евакуйована у безпечне місце – у рідну Добровеличківку, а Станіслав продовжив хоробро боронити рідну землю.
Під містом Попасна отримав поранення, але після лікування та реабілітації знову повернувся до побратимів.
За оборону міста Попасної , за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №323/2022 «Про відзначення державними нагородами України» нагороджений Орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
Із серпня 2022 року Станіслав був направлений на південь нашої держави, де разом із побратимами мужньо боровся із російськими окупантами та наближав Перемогу України над рашистською навалою.
Станіслав Анатолійович загинув смертю Героя, до кінця виконуючи свій професійний та моральний обов’язок. Став янголом, який з небес віднині буде оберігати свою родину та бойових побратимів.
Прощання з загиблим воїном САМОЛЕВСЬКИМ СТАНІСЛАВОМ АНАТОЛІЙОВИЧЕМ проходило біля Обеліску Слави, де зібралися його рідні, близькі та друзі, бойові побратими загиблого, а також жителі нашої громади.
Добровеличківський селищний голова Володимир Осієвський звернувся до рідних та близьких загиблого із словами співчуття.
- Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про мужнього захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував. Сумуємо разом із Вами, низько схиляємо голови у скорботі. Нехай душа загиблого Станіслава знайде вічний спокій… - зазначив керівник громади.
Пам’ять загиблого воїна САМОЛЕВСЬКОГО СТАНІСЛАВА АНАТОЛІЙОВИЧА було вшановано хвилиною мовчання.
Зі словами співчуття до присутніх також звернувся настоятель Свято-Миколаївської церкви Андрій Савельєв.
Труну з тілом загиблого у супроводі духового оркестру пронесли на плечах до центрального кладовища, де й поховали. Останню шану побратиму віддали воєнним салютом.
Війна відбирає у нас найкращих. Для кожної громади загиблий – це герой, який ціною власного життя подарував нам можливість радіти прийдешньому дню.
Вічна пам’ять Героям!
Не забудемо Воїнів! Не пробачимо ворога!
Переможемо!
Слава Героям! Слава Україні!
