1990, 16 липня – Верховна Рада Української РСР ухвалила «Декларацію про державний суверенітет УРСР», яка проголосила державний суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх стосунках», як було зазначено в преамбулі Декларації.
Декларацією визнавалося право української нації на самовизначення, держава повинна була захищати й охороняти національну державність українців. Єдиним джерелом державної влади визнавався народ, а Верховна Рада УРСР могла виступати від його імені.
У Декларації проголошувалося, що Україна має своє громадянство, де «всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять».
Декларація проголошувала економічну самостійність України, а також самостійність республіки у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.
Також Україна декларувала статус нейтральної держави, яка не братиме участі у військових блоках і зобов'язується дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.
Декларація проголошувала право України безпосередньо реалізувати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами.
«За» проголосували 357 депутатів, зокрема абсолютна більшість комуністів. Проти - четверо. Того ж дня було ухвалено постанову «Про день проголошення незалежності України» - 16 липня проголошувалося святковим і вихідним днем на території України.
Україна стала однією з перших, хто оголосив про намір вийти з Радянського Союзу: 11 березня 1990 р. Литва вже проголосила свою незалежність від СРСР, Латвія і Естонія активно готували відновлення незалежності, 12 червня 1990 р. була прийнята Декларація про державний суверенітет РРФСР.
Хоча формально Українська РСР ще залишалася у складі СРСР, оскільки у Верховна Рада УРСР не мала повноважень на ухвалення рішення про вихід республіки зі складу Радянського Союзу. Це питання мало бути винесеним на Всеукраїнський референдум, який і відбувся 1 грудня 1991 року, уже після прийняття «Акту проголошення державної незалежності України» 24 серпня 1991 року. Також за цей рік було ухвалено Закон «Про економічну самостійність УРСР» та постанову про перехід у юрисдикцію УРСР підприємств та організацій союзного підпорядкування, про службу українських юнаків лише на території України, розроблявся закон про громадянство, було прийнято закон про заснування президентської посади та призначено на 1 грудня 1991 року вибори першого Президента України.
«Декларація про державний суверенітет УРСР» стала актом відновлення державницьких прагнень українців через 70 років після доби Української революції 1917-1921 років. До речі, в ті часи було багато дискусій з приводу назви держави і серед пропозицій було повернення до назви Українська Народна Республіка. Але, зрештою, усі зійшлися на компромісному варіанті Україна.
За матеріалами Українського інституту національної пам'яті
