Кожна епоха, кожне покоління має своїх героїв. Це ті, хто віддає своє життя ради свободи, миру та безпеки інших. Герої – це ті, хто встає перед небезпекою, щоб захистити нас і дарувати майбутнє. Вони – справжні приклади мужності, відданості та самопожертви.
Сьогодні вся Добровеличківська громада проводжала в останню путь нашого земляка, військовослужбовця Збройних Сил України командира 2-го відділення безпілотних літальних комплексів взводу аеророзвідки спеціального призначення (тактичної глибини) роти аеророзвідки спеціального призначення, молодшого сержанта Боброва Артема Олександровича.
Народився Артем 2 березня 2001 року в селі Олександрівка, в сім”ї Анни Володимирівни та Олександра Миколайовича.
Навчався в Олександрівській загальноосвітній школі.
Після закінчення дев’яти класів вступив до Торговицького професійно- технічного училища та здобув спеціальність зварювальника.
З 2020 року проходив службу в рядах Збройних сил України.
Після військової служби Артем заключив контракт та став на захист незалежності, свободи та територіальної цілісності нашої держави.
Наш Герой мав красуню-дружину Сніжану. Молоде подружжя мало чимало мрій та бажань, будували плани на щасливе майбутнє.
Повернувся Артем до рідного села , до своїх рідних мами та тата, брата та сестрички, до своєї коханої. Повернувся назавжди…. Його щиросердна усмішка і великий подвиг не згаснуть у нашій пам’яті і навіки стануть безсмертним. Його коротке життя стало прикладом мужності, героїзму, патріотизму, любові до рідної землі, до України. Рідні будуть жити з вічним болем у душі. Ми повинні жити з вічною пам'яттю про їх сина-Героя.
Прощання з загиблим воїном-земляком проходило в селі Олександрівка.
Зі словами співчуття до родини та близьких загиблого звернувся Добровеличківський селищний голова Володимир Осієвський:
«Війна відгукується трагедіями і людським болем! Допоки люди пам’ятатимуть про своїх захисників, шануватимуть та берегтимуть спогади про них, доти Україна буде сильною! Низько схиляємо голови перед сміливістю та мужністю 23-річного захисника, висловлюємо свої щирі співчуття рідним, близьким, друзям, товаришам, землякам і побратимам полеглого воїна.
Щиро дякуємо Анні Володимирівні та Олександру Миколайовичу за виховання вірного та відважного захисника України. Пишаємося нашими земляками. Схиляємо голови у вічній скорботі, ми будемо пам’ятати кожного».
Пам’ять Боброва Артема Олександровича було вшановано хвилиною мовчання.
Зі словами співчуття звернувся також офіцер відділення безпілотних систем 1-ої Президентської бригади Національної Гвардії імені Петра Дорошенка Олекса-Михайло Бойко:
«Перш за все хочу попросити пробачення за те, що не вберегли Артема. Він був вірним побратимом, дуже працелюбним та завзятим бійцем. Ніколи не цурався важкої роботи. Артем завжди буде жити у наших серцях!».
Від імені всього підрозділу, від хлопців, які стоять на позиціях передали мамі загиблого Героя синьо-жовтий стяг.
Також, свої співчуття рідним та близьким загиблого висловили начальник другого відділу Новоукраїнського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Артем Аношкін, військовий священик (капелан) Отець Ігор від стрілецького батальйону частини 3011 Національної Гвардії України, настоятель Свято-Успенської церкви Православної церкви України священик Мирослав Гринчук .
Поховали Артема Олександровича на сільському кладовищі. Останню шану загиблому воїну-захиснику віддали воєнним салютом.
Вічна слава Боброву Артему Олександровичу!
