Сьогодні ми знову переживаємо те, чого не мало б бути у світі – втрату молодого життя, біль батьків, сльози дітей. Війна залишає у серцях українців пекучий біль та невимовний смуток. Найбільше ж вона ранить тих, у кого забирає найдорожчих…
08 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині загинув наш земляк, захисник, солдат БІЛОУС Максим Вікторович. Йому було лише 26 років.
Максим народився у селі Крикунка Піщанобрідської громади, в багатодітній родині. Згодом сім’я переїхала в село Воєводське Миколаївської області, де хлопець здобув базову середню освіту, закінчивши 9 класів місцевої школи. У 2014 році батьки разом із дітьми переїхали на Одещину. Там Максим закінчив школу, та одразу розпочав трудовий шлях будівельником. Він мав золоті руки, завжди був працьовитим, щирим і добрим сином, братом, другом. У 2019 році він зустрів своє кохання - Вероніку. Разом вони розпочали спільне життя, переїхали на Добровеличківщину та створили сім’ю. Їхнім найбільшим благословенням стало народження донечки та сина, які були найбільшою радістю для Максима.
У травні цього року Максим став до лав Збройних Сил України. Служив стрільцем-зенітником у військовій частині А0224. Він чесно й віддано виконував свій обов’язок, захищаючи кожного з нас. 08 вересня 2025 року загинув під час виконання бойового завдання у районі міста Мирноград, Покровського району, Донецької області.
У Максима залишилися мама Людмила Іванівна, тато Віктор Анатолійович, кохана дружина Вероніка, маленька донечка Мері та синочок Амір, брати й сестри, уся велика родина. Для них він був найріднішим, найдорожчим, а для нас усіх – справжнім Героєм, який показав, що означає любити Україну до останнього подиху.
Прощання з загиблим воїном-земляком проходило в селищі Добровеличківка.
Зі словами співчуття до родини та близьких загиблого звернувся Добровеличківський селищний голова Володимир Осієвський:
«Ще одна важка втрата для нашої громади нагадала нам усім, якою високою ціною виборюється наша свобода і незалежність. Максим віддав найдорожче – своє життя – за рідну землю, за своїх дітей, за наше мирне завтра. Війна обірвала його юність у розквіті сил, коли тільки починалося майбутнє… Добровеличківська громада низько схиляє голову перед світлою пам’яттю нашого земляка - Героя Білоуса Максима Вікторовича. Ми щиро співчуваємо його рідним і близьким. Жодні слова не здатні зменшити біль утрати, але разом із вами ми розділяємо скорботу та шануємо подвиг Максима, який віддав своє життя за Україну. Нехай пам’ять про нього назавжди живе у наших серцях. Ми ніколи не забудемо його мужність, щирість та відданість. Максим собою захистив своїх рідних та кожного з нас, собою захистив Україну».
Пам’ять Білоуса Максима Вікторовича було вшановано хвилиною мовчання.
Також, свої співчуття рідним та близьким загиблого висловили начальник мобілізаційного відділу другого відділу Новоукраїнського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Олег Смілянець, настоятель Свято-Варваринської церкви Православної церкви України священник Юрій Гринчук.
Поховали Максима на селищному кладовищі. Останню шану загиблому воїну-захиснику віддали воєнним салютом.
Низький уклін Воїну!
Вічна пам’ять і слава Захиснику!
Слава Україні!
