Минає три роки з того дня, як війна забрала життя нашого земляка — військовослужбовця, який віддано став на захист України Сапожнікова Сергія Петровича.
Упродовж тривалого часу він вважався безвісти зниклим, і для рідних ця невідомість була не менш болісною, ніж сама втрата. Надія жила до останнього… Та правда війни виявилася безжальною.
Сапожніков Сергій Петрович народився 2 лютого 1993 року в селі Олександро-Завадське Добровеличківського (нині Новоукраїнського) району Кіровоградської області в сім’ї колгоспників.
У 2000 році вступив до першого класу Олександро-Завадської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, де продовжував навчання до 8 класу. З 9 класу навчався у Дружелюбівській ЗОШ І-ІІІ ступенів, де і закінчив 11 класів.
Після закінчення Дружелюбівської загальноосвітньої школи у 2011 році хлопець вступив на навчання до Знам’янського ПТУ№12 на помічника машиніста тепловоза.
У 2013 році був призваний на військову службу в ЗСУ. В період з 2014 року по 2015 рік безпосередньо брав участь в антитерористичній операції. Після звільнення зі служби працював за кордоном та на будівництві в м. Києві.
З 2022 року старший солдат Сапожніков Сергій Петрович перебував на військовій службі за призивом по мобілізації.
15 січня 2023 року під час виконання обов’язків військової служби, завдань, пов’язаних із захистом Вітчизни поблизу населеного пункту Водяне Ясинуватського району Донецької області безвісти зник. За рішенням суду визнаний загиблим.
Сьогодні ми вшановуємо світлу пам’ять Захисника, який до останнього подиху залишався вірним присязі та своїй Батьківщині. Він віддав найдорожче — власне життя — за право України бути вільною, за мирне майбутнє своїх дітей, за кожного з нас.
Три роки — це час, який не загоює ран у серці родини. Біль втрати не стає меншим, лише вчить жити з ним. У цей скорботний день уся громада схиляє голови перед мужністю та жертовністю нашого Героя і щиро співчуває його рідним та близьким.
Вічна пам’ять і вічна слава Захиснику.
