Сьогодні Добровеличківська громада попрощалася зі своїм земляком, Воїном-Захисником, вірним сином України Олегом Загороднюком
Війна знову безжально вирвала з життя молодого, сповненого сил і мрій військовослужбовця, нашого земляка. Того, хто мав жити, любити, творити, будувати своє майбутнє. Замість радості- пекучий біль, замість світлих доріг - чорна звістка.. Це горе, це важка і непоправна втрата, яка лягла темною тінню на всю громаду. Сльози, відчай, тиша, що розриває душу. Ще одна родина осиротіла, ще одне материнське серце розбите навіки. Чути лише важке мовчання - мовчання тисячі невисловлених слів.
Сьогодні громада попрощалася з Захисником України, молодшим сержантом ЗАГОРОДНЮКОМ ОЛЕГОМ ВОЛОДИМИРОВИЧЕМ, який загинув 14 лютого 2026 року на Сумщині, мужньо виконуючи військовий обов’язок. Громада втратила не просто воїна - втратила гарного сина, люблячого чоловіка, турботливого батька, вірного товариша. Людину з чистим серцем, щирою душею та сильним характером.
Народився Олег 24 січня 1987 року в селі Липняжка Добровеличківського району Кіровоградської області. Він був єдиною дитиною в сім’ї, змалку пізнав ціну праці, родинного тепла . В місцевій школі здобув початкову освіту. Згодом родина переїхала до села Гнатівка, де Олег закінчив школу та зустрів своє найбільше кохання - дружину Юлію. Після закінчення школи навчався в Кропивницькому вищому професійному училищі № 4 та здобув спеціальність електрозварника.
Пліч-о-пліч із дружиною Олег пройшов майже 20 років спільного життя, наповненого любов’ю , турботою та взаємною підтримкою. Разом вони виховали сина Тимура та доньку Ірину, яких Олег безмежно любив. Будували плани на майбутнє, мріяли, підтримували одне одного й упевнено дивилися вперед, зберігаючи тепло родинного вогнища.
Він був гарним господарем. Працював трактористом, зварювальником в місцевих господарствах. Про таких людей говорять: « мав золоті руки», адже за що не брався - усе виконував сумлінно та на совість.
21 серпня 2023 року Олег став на захист своєї рідної України, своєї родини. Служив у 21-й бригаді "Рубак", мав позивний «ЖНЕЦЬ». В квітні 2024 року став пілотом батальйону безпілотних систем.
Він служив віддано, сумлінно, гідно. Був вірним товаришем для своїх побратимів, не раз рятував життя військовим, друзі завжди могли на нього покластися.
В 2025 році отримав звання молодшого сержанта. За мужність, відвагу, героїзм, високу бойову готовність та сумлінне виконання службових обов'язків при захисті інтересів України Олег був нагороджений Медаллю «За військову службу Україні». Але найвищою його відзнакою залишилась повага побратимів, любов родини та вдячність громади.
Зі словами співчуття до родини та близьких загиблого звернувся селищний голова Володимир Осієвський:
«Є життя людини як дорога, на якій переплітаються праця, добро, служіння іншим і любов до рідної землі. Такою дорогою пройшов наш земляк.
Неможливо уявити, наскільки сильним є материнський біль, біль дітей та дружини, коли втрачаєш єдиного сина, коханого чоловіка та найкращого татуся. Ніщо і ніколи не зможе заспокоїти горе рідних. Дякуємо Вам , Тетяно Андріївно, за виховання мужнього Захисника України! Для нас Ваш син - Герой і ми знаємо, як Вам зараз болить. Ви виховали гідну Людину, патріота, якому було не байдуже, як житиме країна. Ми Вам низько вклоняємось за сина Героя, сина Захисника.
Дякуємо тобі, Захиснику, що став щитом між нами і війною, захищаючи Україну.
Рідні та близькі ! Ми поділяємо ваше горе й біль втрати. Нехай у ваших серцях знайдеться хоч краплина сили жити далі - за нього, заради його мрій і пам’яті.
Вічна пам’ять захиснику України !».
Прощання з загиблим воїном-земляком проходило в селі Гнатівка.
Пам’ять Загороднюка Олега Володимировича було вшановано хвилиною мовчання.
Також, свої співчуття рідним та близьким загиблого висловили начальник відділення цивільно-військового співробітництва другого відділу Новоукраїнського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки капітан Кім Роман Романович, настоятель Свято-Миколаївської церкви Андрій Савельєв.
Поховали Олега на сільському кладовищі в селі Гнатівка. Останню шану загиблому воїну-захиснику віддали воєнним салютом.
Пам'ять про Олега Володимировича назавжди житиме в серцях українців, бо немає більшої честі, ніж служити своєму народові - щиро та самовіддано.
Світла та вічна пам'ять Герою!
Слава Україні!
Героям слава!
