Сьогодні над нашою Добровеличківкою панує важка, невимовна тиша. Війна, яка стала нашою спільною трагедією, знову принесла чорну звістку, а з нею розпач, сльози та гіркоту непоправної втрати.
На граніті нашої пам'яті викарбовується ще одне ім’я, яке відтепер золотими літерами вписане в історію нашого краю: Щербов Михайло Олександрович.
Загинув Михайло 12 червня 2026 року поблизу населеного пункту Захарівка Чугуївського району Харківської області в бою за Україну, її свободу та незалежність.
За одну жорстоку мить осиротіла ще одна українська родина. Обірвалися мрії, плани, нездійснені бажання. Жодне слово розради зараз не зможе зменшити те горе, яке переживають найрідніші. Дружина Наталія втратила свого коханого чоловіка, свою єдину опору та міцну підтримку. Син Олександр, донька Анастасія втратили турботливого, люблячого батька, який мав бути поруч ще багато-багато років.
Відтепер Михайло Олександрович буде дивитися на своїх рідних вже лише з портрета- спокійним, світлим поглядом. Він буде поруч - у пам’яті, у серці, у тій любові, яка сильніша за смерть, у кожному спогаді, що гріє і ранить одночасно.
Михайло народився 11 квітня 1971 року в Добровеличківці, в сім’ї Галини Павлівни та Олександра Ананьєвича. Тут зростав, ходив до школи, навчався, будував свої перші сміливі плани на життя. Після закінчення восьмого класу Добровеличківської загальноосвітньої школи №1 в 1986 році продовжив навчання в Кіровоградському середньому професійно - технічному училищі № 8 та здобув спеціальність електрогазозварника.
З 1989 по 1991 роки проходив службу в Збройних Силах України.
Трудовий шлях розпочав в рідному колгоспі, де працював за спеціальністю. Далі була робота в райсільгоспхімії, Добровеличківському цукровому заводі, у відділі освіти.
Його знали багато тих, хто прийшов сьогодні віддати останню шану, знали як добру, мудру, чесну і неймовірно світлу людину. Про таких кажуть: мав золоті руки. Він міг зробити, змайструвати, полагодити що завгодно, завжди ділився своїм теплом і ніколи не відмовляв у допомозі.
На життєвому шляху зустрів свою Наталочку, з якою у серпні 1995 року створили міцну сім’ю. Великою радістю стало народження сина Олександра та донечки Анастасії. Разом створювали сімейний затишок для своїх дітей, які зростали в оточені турботи та доброго прикладу батьків. З ранніх років дітей навчали цінувати родинні традиції, шанувати старших та відповідально ставитися до своїх обов’язків. Тому і виросли діти освіченими, вихованими , цілеспрямованими та стали гордістю для мами та тата.
На початку повномасштабного вторгнення Михайло Олександрович працював в Києві, але ні на мить не завагався та став на захист країни. У лавах 75-ї бригади він мужньо тримав оборону на гарячому Херсонському напрямку, а згодом продовжив свій запеклий бій у складі військової частини А5000. Він твердо і впевнено говорив, що це його чоловічий, його людський обов’язок — захистити свій дім, свою родину, своїх близьких від московської навали. Він пішов на фронт, щоб зберегти мирне небо над нашою країною та був відданий військовій присязі до останнього подиху, до свого останнього бою .
Прощання з загиблим воїном-земляком проходило в селищі Добровеличківка.
Зі словами співчуття до родини та близьких загиблого звернувся Добровеличківський селищний голова Володимир Осієвський:
«Дорогі Наталіє Миколаївно, Олександре, Анастасіє, рідні та близькі вся Добровеличківська громада сьогодні плаче разом із вами. Ми схиляємо голови у глибокій скорботі. Михайло віддав за нас із вами найдорожче — своє життя. І наш найвищий обов’язок — зберегти пам'ять про нього, про його світлу душу та його подвиг».
Пам’ятьЩербова Михайла Олександровича було вшановано хвилиною мовчання.
Також, свої співчуття рідним та близьким загиблого висловили начальник відділення цивільно-військового співробітництва другого відділу Новоукраїнського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки капітан Кім Роман Романович, настоятель Свято-Миколаївської церкви Андрій Савельєв.
Поховали Михайла на селищному кладовищі. Останню шану загиблому воїну-захиснику віддали військовим салютом.
Вічна шана і слава Герою Михайлу Щербову. Пам'ять про нього житиме в серцях жителів нашої громади та всієї України вічно.
СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!
