Уже чотири роки, як твоє серце зупинилося в бою, Артуре. Чотири роки невимовного суму, але водночас - глибокої вдячності за твій подвиг, мужність та незламність.
Чотири роки тому Україна втратила свого відданого сина - Гутовського Артура Ігоровича. Людина з великим серцем, честю та щирою душею, він пішов захищати те, що любив понад усе - свою родину, свій дім та свою Батьківщину. Його відвага та самопожертва - це ціна нашого сьогодення, кожного нашого ранку та кожного подиху під вільним українським небом.
Скільки б часу не минуло, цей біль не згасне, а пам'ять не зітреться. Артур продовжує жити у спогадах рідних, у розмовах побратимів, у кожній хвилині загальнонаціональної тиші. Він став нашим ангелом-охоронцем, який тримає небо над нами.
Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким та всім, хто знав і любив Артура. Жодні слова не розрадять зболене серце, але світла пам'ять про його життя та подвиг об'єднує нас у спільній молитві та скорботі.
Спи спокійно, Герою. Твоє ім’я назавжди вписане в історію вільної України.
Вічна і світла пам'ять Артуру Гутовському! Герої не вмирають!
